Про милосердного самарянина

Коли Ісусові сповнилось тридцять років, Він почав мандрівку по Палестині, і навчав людей про Царство Боже. Розказував їм притчі, тобто звичайні оповідання з надзвичайним змістом.

Одного разу навчав, що завжди треба пам’ятати про своїх ближніх. Тоді виступив з юрби слухачів якийсь вчений в письмі і запитав: „А хто ж є мій ближній?”. У відповідь Ісус розказав притчу про жидів і не дуже їм любих сусідів, Самарян.

Один жид вибрався гористим шляхом з Єрусалиму до Єриха, положеного недалеко Мертвого моря. У тому часі люди звичайно мандрували в гурті, щоб легше оборонитись у випадку нападу розбійників. Але той чоловік їхав самітний і навіть не відчував, що за ним слідкують чужі й погані люди.

Вони зненацька напали на цього мандрівника, стягнули його з осла, важко побили і покалічили. Та й пограбили з усього, що він мав і залишили його ледь живого на запорошеній дорозі.

Незабаром проходив тим шляхом священик. Побачивши нещасного жида, він узяв його осла за віжки. Але приглянувшись краще жахливо побитому він відвернувся і пішов швидко своєю дорогою.

Дещо пізніше проїздив туди Левіт, член божниці і член її хору. Він спинився також на хвилину і оглянув добре жертву нападу. Тоді п’ятами сильно штовхнув свого осла і швиденько подався геть.

Врешті тією дорогою проїздив на своєму ослі Самарянин. Побачивши нещасного жида, він зразу зіскочив з сідла і наблизився до нього. Приклянув на коліна і дбайливо оглянув, що йому бракує. Потім узяв пляшку вина й сулійку оливи зі свого сідла і промив рани вином, намазав оливою і ніжно завинув їх пов’язкою-бандажем.

Скінчивши першу допомогу, Самарянин загорнув побитого у свій халат і обережно висадив його на свого осла. По дорозі Самарянин підтримував нещасного, щоб той не зісунувся з сідла, аж до тієї пори, поки вони безпечно не добралися до готелю.

Там він найняв кімнату, поклав побитого в ліжко і доглядав його, як умів. Наступного дня Самарянин мусив їхати далі, але жидовин не мав сили на їзду і мусив залишитись в готелі.

Самарянин заплатив власникові готелю за кімнату та й додав ще два срібняки кажучи: «Доглядай мого приятеля, будь ласка! Якщо видаш більше грошей, я все тобі віддам повертаючись дододому”.
Звертаючись до вченого в письмі Ісус запитав: «Хто ж з цих трьох людей був справжнім ближнім пограбленого чоловіка?»

Вчений відповів: «Той, що мав співчуття і був милосердний».

«Маєш правду! – відповів Ісус. – Кожний чоловік у потребі є нашим ближнім. Йди і твори те саме!»

Євангеліст Лука 10, 21