Про пана Гусаковського

Повертався солдат зі служби додому. Довго йшов, аж надвечір в одне село потрапив. Бачить, біля крайньої хати чоловік рубає дрова.

— Чи не приймете на ніч ночувати? — запитав солдат.

— Запитаю у жінки, — одказав чоловік і пішов у хату.

— Що ж, постелимо солдатові на лаві. Хай переночує, — згодилася жінка.

Зайшов солдат у хату, скинув шинелю, сів на лаві. А голоден — аж запався живіт. Хазяїн же і не думає пригощати, бо був скупий, як трясця, а став солдатові загадки загадувати:

— Що воно значить: гуляв по дворі пан Гусаковський та потрапив у Печору?

Як не силкувався солдат одгадати, та все даремно.

— Не вчили нас у війську загадки одгадувать.

А хазяїн мислив про гусака, що саме пікся у печі.

Полягали спати. Проснувся солдат серед ночі. «Дай, — думає, — хоч води нап’юся, коли не наївся». Підійшов до припічка, де стояло відро з водою, аж примітив у печі печеню з гусака. Тепер тільки зрозумів хазяїнову загадку. Схопив гуску — та й у сумку.

Ранком солдат загадує хазяїнові загадку:

— А що воно значить: гуляв по дворі пан Гусаковський, та потрапив у Печору, а з Печори та переїхав у Суми?

Як не старався хазяїн одгадати солдатову загадку, та все даремно. Подякував солдат господареві за нічліг, закинув сумку за плече й подався з хати. Коли потім скупердяга заглянув у піч, то аж присів од несподіванки. Тепер тільки зрозумів, куди його гусак поїхав. Кинувся за солдатом, та за ним уже й слід простиг.