Про тепло і теплоту

Жив собі старенький кіт –

Оксамитовий живіт.

Він носив тепленькі тапки.

Бо у нього мерзли лапки,

І стелив собі перинку –

Хвостик вигрівав і спинку.

Навіть влітку так було:

Кіт обожнював тепло.

А іще він мав бажання.

Щоб до вечора від рання

Хтось його мурчання слухав.

Гладив і за вухом чухав.

Він любив це відчуття.

Що покращує життя.

Бо важлива для кота.

Крім тепла, ще й теплота.