Прохожі та собаки

Вечірньої пори два приятелі йшли
І путню між собою бесіду вели,
Як ось із підворотні
Дворняга дзявкнула на них;
За нею друга, ще дві-три, і хутко їх
З усіх дворів прибігло вже не менш півсотні.
Один Прохожий був уже і камінь взяв:
— «Та кинь лиш, брате!» — другий тут йому сказав:
«Не знищиш ти собачого звичаю,
Роздражниш тільки дужче зграю;
Ходім вперед: я їх натуру краще знаю».
І справді — кроків як пройшли десятків з п’ять,
То й почали один за одним пси стихать,
І стало їх, нарешті, й зовсім не чувать.

***

Так заздрісники, де не глянуть,
Там тільки зик здіймуть;
А ти собі вперед свою спрямовуй путь:
Побрешуть та й відстануть.

Переклад Є. Кротевича