Пригоди Мурашки

Мурашка повернувся додому пізніше за всіх, коли вже майже усі його сусіди полягали спати в мурашнику.

– Ти де був? – суворо запитав його мураха-сторож. – Ми за тебе хвилювалися.

– Зі мною сьогодні сталося багато пригод, – втомленим, але задоволеним голосом відповів Мурашка, – Спочатку я ласував цукеркою, потім катався на гойдалці, потім з’їжджав з гірки. Ну а потім потрапив всередину страшної залізної бочки, з якої ледве вибрався живим!

– Не може бути! – сказав мураха-сторож.

– Ще й як може! – відповів Мурашка, і почав свою розповідь.

Все почалося з того, що сьогодні вдень він гуляв по лавці. Раптом на лавку сів хлопчик, а в кишені його шортів лежав чудовий льодяник! Мурашка не міг пройти повз такого. Він підповз до хлопчика, непомітно заліз до нього в кишеню, а потім – під обгортку цукерки, і став ласувати льодяником.

Але не встиг він наїсться, як раптом хлопчик встав з лавки і попрямував до гойдалок. Мурашка спочатку хотів втекти, але потім зацікавився. Адже він ніколи раніше не катався на гойдалці! Це виявилося дуже весело.

“Оце чудово! Треба буде розповісти своїм друзям-мурашкам про цю забаву. Ось тільки кататися ми, мурахи, можемо тільки з дітьми, хто ж нас розгойдає?»

Після гойдалок хлопчик пішов на гірку. Мурашка з’їжджав разом з ним, і від радості у нього захоплювало дух. Тим часом він прилип до цукерки, і тому не боявся випасти з кишені шортів.

– Ух, які брудні у тебе шорти після прогулянки! – сказала мама хлопчику, коли вони повернулися додому. – Та ще й цукерка прилипла до кишені. Знімай, будемо прати!

Хлопчик зняв шорти, а мама витягла льодяник і понесла його у відро для сміття.

«Фух, встиг відліпитися від льодяника, а то б опинився в смітнику», – подумав Мурашка. Але він рано радів. Попереду на нього чекало дещо страшніше за сміттєве відро.

Мама закинула шорти разом з Мурашкою, який там сидів, у якусь страшну залізну бочку! Там вже лежали інші речі, але мама поспіхом кинула туди ще якусь футболку і рушник. Звичайно ж, ви здогадалися, що це була пральна машина.

– Можна, я сам запущу прання? – запитав хлопчик і підбіг до білої коробки, в якій розташовувалася залізна бочка.

– Звичайно, тільки не забудь зачинити дверцята, – відповіла мама.

Хлопчик простягнув руку до пральної машини, і тут Мурашка зрозумів, що зараз його закриють, і трапиться щось жахливе. Мурашка з усіх лапок кинувся бігти. Він встиг вистрибнути через дуже маленьку щілинку, яка залишалася до закриття дверцят. На щастя, хлопчик його не помітив – він був захоплений кнопками на пральній машинці.

– Пригоди – це дуже цікаво, – сказав мураха-сторож, вислухавши розповідь Мурашки. – Але завжди потрібно пам’ятати про обережність, уникати небезпечних місць і ситуацій, і, звичайно, вчасно закінчувати свою подорож. І тоді попереду на тебе чекає багато чудових пригод!