Пригоди вареника

Одна бабуся вирішила провідати свого онука. Вона наліпила вареників з м’ясом на гостинець, склала їх у контейнер, а потім у сумку, та й пішла.

Вареники вийшли смачними та гарними. Особливо сподобався бабусі вареник, який вона зліпила останнім. Вона навіть сказала: «Такий гарний, хоч на конкурс краси відправляй».

Бабуся пошуткувала, а вареник почув її слова і сказав друзям вареникам:

– Ви як хочете, а я в гості не поїду! Хай бабусин онук вас їсть – ви ж звичайні вареники, а я краще поїду на конкурс краси: я ж найгарніший.

Вареники посміялися і не сприйняли його намір серйозно. А найгарніший вареник дорогою взяв та втік з бабусиної сумки! Він непомітно вистрибнув прямісінько в кошик до маленької дівчинки, що стояла разом з батьками на зупинці.

«Така гарненька дівчинка! Мабуть, вона також їде на конкурс краси. Поїду і я з нею», – подумав вареник.

Та виявилося, що дівчинка з батьками їхала зовсім не на конкурс, а до лісу на пікнік. Вона навіть не помітила, що в її кошику з іграшками з’явився вареник. А ось пташки в лісі швидко його помітили. Найспритніша ворона підлетіла до кошика та схопила апетитний вареник. Через мить від нього не лишилося ані крихти.

– Це найсмачніший вареник, який я коли-небудь їла! – сказала ворона після смачного обіду. І нічого, що це був її перший в житті вареник.

– Так, дуже смачненький був. Шкода, що лише один, – сказала інша ворона.

Ось так найгарніший вареник не потрапив на конкурс краси. Та як бачимо, він все ж-таки виграв конкурс вареників. Адже той, хто вартий перемоги і готовий її здобувати, все одно стане переможцем. Іноді це трапляється інакше, ніж ми собі уявляли. Ось як у гарненького смачненького вареника.