Секрет ялинкової кульки

У коробці з ялинковими прикрасами жила срібна скляна кулька. На вигляд це була звичайна новорічна кулька, щоправда, трохи бліда від часу. Та, насправді, це була кулька з секретом.

Справа в тому, що вона оселилася в цьому будинку дуже давно. Ще з того часу, як його господиня Дженні була дівчинкою, а зараз у неї самої є маленький синочок. Щороку напередодні різдвяних та новорічних свят срібну кульку разом з іншими прикрасами діставали з коробки та вішали на ялинку. А вона спостерігала за святом, відображувала та вбирала в себе смішинки та веселощі, які лунали в цьому домі під час свят.

– Гадаєш, я порожня? – запитала срібна кулька у кішки, яка намагалася погойдати її лапкою. – Ні! В середині у мене гарні людські спогади та святкові смішинки.

– А що буде, як ти переповнишся спогадати та смішинками? – зацікавилася кішка. – Невже ти луснеш?

– Та ні, я ніколи не переповнюся. Адже я не лише збираю спогади та емоції, а і відображаю їх. Тобто, дарую людям радість.

Раптом цю розмову перервав холодний вітер, який зненацька увірвався до кімнати з ледь відкритого вікна. Та це був незвичайний вітер. Цей вітер виявився слугою Баби Яги.

Мабуть, ви ще не знаєте, але в лісі, в старому-престарому будинку жила Баба Яга. Щороку, напередодні Нового року вона разом зі своїм братом Бабаєм намагалася зіпсувати усім свято. То вони годинник вкрали, щоб ніхто не дізнався час. А то зробили так, щоб Дід Мороз захворів. Але кожного разу вірні друзі та помічники Діда Мороза рятували свято. З того часу Бабай перевиховався та став добрим, а ось Баба Яга все не полишала надії зірвати святкування Нового року. І ось цього року вона вирішила:

– Якщо не виходить зіпсувати свято усім, то хоча б споганю настрій одній родині. А то щось занадто багато в їхньому будинку радощів та веселощів! Надто вже красива ялинка в них!

Баба Яга підмовила вітер, щоб той полетів у цю домівку: «Дмухни сильніше, ялинка й впаде! А усі прикраси попадають та розіб’ються! Ото сміху буде, а люди нехай засмутяться!», – замріялася Баба Яга.

Вітер поспішив ретельно виконати завдання Баби Яги. Він дмухнув щосили, і новорічна ялинка в будинку Дженні похитнулася та впала на підлогу!

– Це не я зробив! – голосно сказав маленький син Дженні на ім’я Якоб. А потім ледь не розплакався. – Як же ми без ялинки, матусю?

– Не хвилюйся, синку. Зараз татко поставить нашу ялиночку на місце. А з прикрасами нічого не станеться: вони не скляні, і не розіб’ються! – радісно сказала мама Дженні. – Ой, одна кулька таки розбилася – це скляна кулька з мого дитинства. Як жаль!

Дженні спочатку засмутилася, а потім їй стало радісно. Вона згадала, як була маленькою, як святкувала Різдво та Новий рік зі своїми батьками. Згадала подарунки, які знаходила під ялинкою, і, навіть, святкову пісеньку, яку співала в дитинстві. Від цих спогадів Дженні почала сміятися, а разом з нею сміявся і Якоб, намагаючись повторити пісеньку за мамою. Як ви, мабуть, здогадалися, це радісні спогади та смішинки вилетіли зі скляної срібної кульки та розлетілися кімнатою.

Коли Баба Яга дізналася, що в будинку, де мав би бути поганий настрій, зараз лунає сміх, то вирішила сама подивитися, що відбувається. Вона вдягла чарівну мантію, завдяки якій стала невидимкою, та зазирнула у вікна будинку Дженні. В цей самий час їй до носа залетіли дві смішинки. Баба Яга тихо чхнула та … почала голосно сміятися! А людям здавалося, що це сніг під ногами рипить.

З того часу Баба Яга більше не згадує про свої наміри зіпсувати святкування Нового року. Тепер вони разом з Бабаєм влаштовують свято і у своєму лісі.