Сірко

Годованець Микита Павлович

Андрій Стерня
Приніс від кума цуценя.
Пес виплекавсь такий
Страшний та сторожкий,
Слугує, не втиха…
Аж ось війна лиха.
Прорвались вороги страшною рікою,
Все знищують безжальною рукою.
Піднявсь Андрій і став до бою:
Закрити ворогу шляхи собою.
Аж на добу четверту-п’яту
Кривавий ворог вліз у хату.
Сірко на службу ворогові став:
Як гав, так гав,
На хвильку, клятий, не приляже.
Андрієва Сусідка каже:
— Ти ворогові служиш?
Та це ж ганьба, а ти й не тужиш?
— Зате хлебчу
Помиї досхочу,
А ніг, як ти, не волочу! —
Стара вхопилася за дрюка:
— Ах, зрадник! Ах, падлюка!
Себе продавши чужині,
Ти радиш те зробить мені?
Хай сто раз гірше буду жити,
А не піду я ворогу служити!
1923

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:
Коментарів ще немає... Будете першим?
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: