Соловей у відставці

Забравшись в кухню заднім ходом,
Шептала Качка новину
Одну:
— Індичко! Вчора Соловей перед народом
Когось чорнив: «Із нас верховода єсть,
Якому ніпочому совість-честь,
Який лиш зна кормушки та коритця,
А про громадське не кортить журиться;
Огородивсь — кругом рідня,
Гулянки в них щодня,
Таких за вуха та до діла!.» —
Індичка блідла, то жовтіла.
— Індиче, гей? Вставай, ану! —
Мерщій метнулась до покою. —
Послухай новину!..
На ранок з чуткою такою
Літає Сорока по садку:
— Скреку-скреку!
Дізналася від Качки я:
Вже є наказ на Солов’я:
«Постарівся, погано дзвонить,
Забув, де вступ, а де зачин,
Вже починає полутонить…
Пора, пора на відпочин!»

Мерзотники у папірці казенні
Ховати люблять задуми мерзенні.

1957