Срібна дудка

Було у батька три сини, три парубки, які все сиділи на печі. Ото якось батько і каже до них:
— Поїдемо до лісу.. Будете вчитись хазяйнувати.
І повіз батько синів у ліс. Дивився, дивився один син на дерева, а далі й каже:
— Ото якби той ліс вирубати та посіяти пшеницю…
Поїхали далі, другий син каже:
— Я би той ліс розкорчував і посіяв ріпу.
Проїхали лісом ще далі, нарешті третій син каже:
— Я би отого дуба зрізав: дубинка була би добра.
Бачить батько, що третій син не вповні ума, та нічого не каже, мовчить. Приїхали додому, і чоловік розказує жінці:
— Два сини розумні, хазяйновиті будуть, а той, третій, дурний.
Чи багато, чи мало минуло часу, вирубав батько з синами ліс: посіяли пшеницю і ріпу, а дурному зрізали дуба на дубинку. Та запримітив якось батько, що хтось вночі приходе: толочить пшеницю і рве ріпу.
— А підіть-но, хлопці, в поле, посторожуйте. Хтось нам шкоду робить.
Пішов старший син в поле сторожувать. Постелив радюшку, ліг, заснув. Так нікого Й не зловив.
Другого дня пішов другий син у поле сторожувать. Знайшов густу, травицю, ліг, заснув. Так і він нікого не зловив.
Аж то йде в поле наймолодший син, той, якому зрізали дуба на дубинку. Прийшов, сів за кущем, не спить, чекає.
Опівночі прийшов дзябл і каже сам до себе:
— Рвати ріпу чи ні?
А Іван до нього:
— Рви, рви, я побачу, як то ти понесеш її.
Нарвав чортяка стільки ріпи, що вже не може підняти.
А Іван підійшов — та дубинкою дзябла, дубинкою, приказуючи:
— Раз!
А чорт одказує:
— Скажи два, то дам тобі сто мірок срібла.
А Іван знову дубинкою чорта по спині:
— Раз!
А чорт знову:
— Скажи два, то дам тобі срібну дудочку.
Іван дубинкою знову як трахне чорта, вже приказуючи:
— Два!
Чорт — навтіки, як би корова язиком злизала його. Лишив і гроші; і дудочку срібну.
Прийшов Іван додому та й каже батькові:
— Запрягайте коні, поїдемо до теї ріпи, що чорт покинув.
Запрягли коні, поїхали в поле. Набрав батько грошей, що чорт покинув, а Іван взяв срібну дудочку і пішов собі.
Іде дорогою, грає. Стрічає попа.
— Куди йдете, батюшко?
— Йду наймита шукати.
— Беріть мене наймитом.
Узяв піп Івана до себе корови пасти. Погнав Іван у поле корови, ліг і заснув. Виспався, узяв дудочку та й став грати. А корови танцюють. Донесли люди попові, що його наймит вдень спить, корів не пасе. Розізлився піп, засів у терні та й жде, що то буде: А наймит вигнав корови за село, ліг та й заснув. Корови ходять де хочуть, роблять шкоду. Коли вже сонце зайшло, проснувся наймит, вийняв з торбини срібну дудочку, та як заграв… І корови танцюють.
А піп у терні давай і собі танцювати. Усе вбрання подер.
Прийшов до попаді та й скаржиться:
— То-то наш Іван пасе корови, то-то пасе. Тільки б ти побачила, що то робилося…
Стала попадя просити попа:
— Нехай і мені Іван заграє.
А піп проситься:
— Прив’яжи мене до сохи.
Заграв наймит, а попадя саме ішла з діжкою. Як почув піп музику, то й пішов танцювати з сохою, зачепив попадю та й убив.
Ледве позбувся піп наймита.