Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»…
Розходився мужичок
Аж ґвалт дякувати,
Та одна йому біда:
Не вмів читати.
До аз-буки — так куди,
Не того він хоче.
Він гадає чим другим
Просвітити очі.
“Не вміє ж так старий дяк
Стрічки розібрати,
Окуляри ж як візьме —…
Лежить дідич на постелі,
Як барило, грубий…
Його лакей сухощавий
Заснув коло груби…
Заснув лакей коло груби,
Води не напився…
Як захтілось йому пити –
Бідний пробудився…
“Ой питоньки, ой питоньки!” –
Зачав промовляти,
Але, шельма, лінується
Із-під груби встати……
Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани
Все кармазинові,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи-мосціпани.
«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!»
Поставили …
Привіз дідич раз на свята
І зі школи сина
І не може натішитись,
Що вчена дитина.
Раз здибає гуменного
І тому хвалиться:
“Ото,— каже,— мій синочок
Як у школі вчиться!..
Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?”
“А …
Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже, – пошукаю
Святого Микити!»
Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту …
Ой з-за гори, із-зі кручі
Та скриплять вози йдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, йдучи:
“Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго кривавицю
Будуть з тебе пити,
Тай діточок твоїх бідних
В кайдани …
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька — дівчинонька…
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця;…
Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують…
Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують…
На кождому через плечі
Висить по торбині…
Лиш пан таки у чемерці,
Іван — у свитині…
Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати,
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати……
Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
“Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?”
“Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він”,- сказав.…
«Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштовав
Березової кашки,
Та вп’ять не вчивсь і пустовав
Побив шибки …
На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне;
Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.
Уклався місяць спать, нема ані зорі,
І ледве, крадькома, яка маленька зірка
З-за хмари вигляне, неначе миш з …
Йшов Лікар у село — селу на безголов’я,
А із села біжить, злякавшися, Здоров’я:
«Куди, Здоров’ячко? — пита він.— Як ся можеш?»
«Та цур тобі!.. я йду, куди ти не заходиш!»…
«На що, до халепи, той розум людям здався?» —
Раз Дурень здуру — бовть!.. Розумного питався.
«На те,— озвався сей,— коли кортить вже знать,
Щоб дурням на сей спрос цур дурнів відвічать».…
На буйний Чуб
Сваривсь похмурий Лоб:
— Як міг би, то мене
Всього закрив на зло б! —
Коли ж від Чуба
Залишилось мало,
То Лоба це
Ще більше дратувало:
— От тільки лисини
Мені, бач, бракувало!…
Гусак і Качур,
Друзі з давніх пір,
Якось з ставка
Верталися у двір,
Аж їм назустріч
Півень-забіяка.
Тут друзі — стоп,
Один із них закрякав:
— Пішли назад!
Не зв’язуйся з дурним.
Ну, що один
Ти вдієш з ним?…
Якось-то зрання
Подався Браконьєр на полювання.
Скрадаючись він довго лісом брів
(«Що далі в ліс, то менш інспекторів»).
Нарешті у глухій місцині
Сліди побачив: дикі свині.
Невдовзі Підсвинка помітив Браконьєр,
Рушницю звів, завмер.
І — гримнув постріл.
Вереск, зойк луна,…
Лиш на отару Вовк напав —
На нього кинувсь Вовкодав
І ледь не розідрав.
Сяк-так
Відповз у ліс хижак,
У лігві дух спускає неборак.
Над ним заплакана Вовчиха,
Заголосила стиха:
— Ой лишенько, ой лихо…
Мене на кого покидаєш ти?…
На узліссі чималенька
У гнізді жила сімейка:
Ворон-батько, Гава-мати,
Їхні діти Гавенята.
Ворон був ученим мужем,
Заклопотаний був дуже.
Він розв’язував проблему
І писав труди на тему:
«Що робить для того слід,
Щоб прожити триста літ».
Гава в лісі працювала,…
Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці,
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.
І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом-злотом сяє,—
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять купці дурнії;
А він тільки сплюне
Та …
Пас якось пастух у горах кози свого господаря. Гарно було навколо. Буяли зелені трави, холодком віяло од кущів, червоніли дикі ягоди між камінням.
Кози розбрелися по схилах, шукаючи смачних пагонів, весело стрибали з каменя на камінь, із скелі на скелю, …
Якось у жнива один хлопчик пішов на лан.
Був полудень, пекло сонце, а хлопчик жваво й
весело йшов полем, що золотилося пшеницею.
Невдовзі він дістався великої річки і,
побачивши воду, захоплено вигукнув:
– Як добре! Зараз я освіжуся!
Миттю роздягшись, …
Іде циган по діброві
(Десь лихе носило),
При нім пара вареників,
Люлька та кресило.
Чорний, темний, як та хмара,
По лісі блукає:
Іскривився, курить люльку…
Аж Лев вибігає.
Вибігає, став, питає:
«Хто ти, чорний враже?»
«Скажи перше, хто ти, враже?» …
Веселий господар Дем’ян
Любив гостей на бесіду скликати.
Він був багатший від усіх селян,
Всього доволі мав, було чим шанувати.
Вподобався йому найбільше Клим,
Земляк хороший, що й казати,
На все умів розумну раду дати,
Усі дружили з ним.
Прийшов …