Розповім я вам про добре, щоб душа ваша подобрішала; розповім вам про веселе, щоб серце ваше розвеселилося,— отож слухайте!
Колись, дуже давно, жив один воїн-лицар. їздив він білим світом, виручав добрих людей з біди-лиха, наганяв страху на ворогів. Набачився він …
Жив собі у горах один князь. І дуже він хотів, щоб дружина народила йому сина. І коли нарешті з’явився у них син, то князь дуже-дуже зрадів. Дали хлопчикові ім’я Фушт-Бейг. Малий син, лежачи в колисці, весь час плакав, отож батько, …
Це було так давно, так давно, що ніхто й не пам’ятає, коли воно було. До однієї дівчини посваталися двоє джигітів: син бідної удови Жосарко і пихатий князь Тепсирко.
Дівчині давно був до вподоби Жосарко — хвацький юнак, найвеселіший і найхоробріший …
Жив в одному аулі горянин-інгуш, а в нього був син. Якось уранці батько виніс на вулицю зерно сушити, а синові наказав пильнувати, аби птиця зерно не розклювала, і пішов у своїх справах. Аж повертається десь опівдні й бачить: син сидить …
Чи вмієш ти танцювати лезгинку на пальцях? Чи годен ти пісню заспівати? Чи здатен ти казку розповісти? Чи вмієш ти слухати її?
За дев’яносто дев’ятьма горами, де плачуть-ридають хвилі морські, набігаючи одна на одну, де скелі викрешують блискавиці, налітаючи одна …
Одна жінка йшла із своїм сином лісовою стежиною додому. Аж назустріч ведмідь.
— Будь ласка,— попрохала жінка ведмедя,— пропусти мене!
— Не пропущу! — відповів ведмідь. Схопив жінку з хлопчиком, закинув їх собі на спину та й поніс через ліс, …
Чи було, чи не було – не знаю, але жив колись старий князь. Він був славен багатством та могутністю своєю. А ще – жорстокістю. Отож недаремно народ називав його Чорним князем.
При дворі Чорного князя було повно слуг, молодих та …
Було собі двоє друзів — Мовсур і Магомед. Дружили з дитинства. Минали роки, Мовсур та Магомед росли, з роками міцніла їхня дружба… .
Батьки друзів роз’їхалися в різні аули, але Мовсур і Магомед приятелювали, як і раніше.
От якось Мовсур …
Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра — Доброслава.
Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ — на білому коні, …
Були та жили собі давним-давно князь Любомир і княгиня Доброслава. Жили вони в кедровій палаті, де вліті була мила прохолода, а зимою тепло від ясного огню в мальованій печі. Стіни всіх кімнат були вкриті дорогими килимами, а долівки — шкірами …
Жив собі один мірошник, і був він дуже бідний. Млин його стояв казна-де, люди заїздили туди коли-неколи, частенько не було чого молоти, і мірошникові жилося зле.
Якось розділив він дітям останній окраєць хліба, собі не взяв і крихти, сів біля …
У ті часи, коли ще не було ні залізниць, ні залізних птахів, ні інших чудес, а неораних степів було більше, ніж садів і нив, розвелося стільки розбійників, що ні жандарми, ні поліцаї не могли з ними впоратися.
Та й хто …
Давно колись був собі добрий чоловік, якого звали Чахух. Мав він єдиного сина, на ім’я Хвартиж. Але не тішився батько своїм сином: цілими днями Хвартиж сидів і нічого не робив.
Довго страждав Чахух, дивлячись на ледаря-сина, і поклав собі нарешті …
Жив в давні часи молодий лицар. Він був гарний, високий і стрункий. То був хоробрий і добрий лицар. На своєму златогривому коні дні і ночі скакав він стежками й великими дорогами: допомагав усім нужденним і знедоленим і ні на кого …
Були собі дід та баба, і не мали вони нікого. Аж на старості років знайшлося в них дитятко. Тільки дід недовго тішився, невдовзі й помер.
А баба тужила-тужила, що нічим сина годувати, та й віддала оленисі, щоб та годувала. А …
У давнину жив на світі хлопчик на ім’я Ашик. Батьки його померли, і довелося йому у багатого пана – бая пасти овечу отару. Влітку та взимку жив він у горах і лише зрідка навідувався до села.
Якось, повертаючись додому, Ашик …
Жив у задоволенні і без смутку старий бай Асанбек. Але сталося так, що він тяжко захворів. Ні вдень, ні вночі не було йому спокою від гострого болю.
Лікували його знахарі, вимовляли заклинання, голосно волали до духів.
Але хвороба не проходила, …
Жив колись на світі могутній хан, володар зелених пасовиськ і снігових вершин.
Багато скарбів було у нього в палаці, але найдорогоціннішим скарбом була його дочка Сарин-Гирил.
Очі у Сарин-Гирил як два сонця сяють, на щоках цвітуть червоні троянди, важкі коси, …
Одного разу дружина бідняка пішла збирати до лісу хмиз. І там захопили її пологи. Під молодим деревом – чинарою в лісі знайшовся у неї хлопчик. Спеленала жінка хлопчика, скинула, на плечі в’язанку хмизу й рушила додому. А вдома зарізали останню …
Жив колись на світі хан Айдаркан. Було в нього все, чого душа забажає: військо і міністри, незліченні багатства, чесне ім’я і добра слава. Тільки одного не мав хан – дітей.
Одного разу їхав хан зі своїми джигітами понад берегом річки …
Колись дуже давно жили собі два чоловіки – Мінбай та Джузбай. І була в Мінбая тисяча овець, а в Джузбая всього лиш сотня. Мав Джузбай сина Чинибека.
Одного разу Мінбаїв син, пасучи отару, приліг та и заснув. Тим часом між …
Жив собі на світі бідний старий чоловік. Був у нього один-єдиний син та одна яблуня в саду. Щороку на верхівці яблуні дозрівало однісіньке яблуко. Старий з’їдав те яблуко й одразу ставав молодшим. Та якось ранньої осені, коли єдине те яблуко …
Колись давно-давно стояло собі велике місто. І правив у цьому місті лихий хан Бекджан. Поблизу міста текла чимала річка. На березі річки на околиці міста жили собі старий із старою, які мали єдиного сина Ісмаїла. Сім’я тим і жила, що …
Колись дуже давно жив собі хан. І було в нього троє синів і три доньки. Той хан був завзятим мисливцем. Одного разу він у супроводі сорока джигітів повертався з полювання. Вечоріло. Аж раптом неподалік вискочив на дорогу золотий олень. Не …