Немудрий хлопчик
Жив-був Женя – дуже немудрий хлопчик. Він все лизав. Їсть за обідом – ножа полиже. Але ж можна порізатись. Почне фарбами розфарбовувати розмальовки – пензлик засуне до рота. Але ж можна отруїтися: фарби бувають отруйні. Їсть щось солодке …
Тато і мама були в гостях. А Петрик та Сашко лягли спати. Вони влітку жили на дачі, недалеко від лісу.
Стемніло. Ні тата, ні мами немає.
В кімнаті темно. І в темряві чути, як хтось повзає по стіні, шарудить. Може, …
Хлопчик Женя не вмів говорити букву “р”.
Йому кажуть:
– Женю, скажи: пароплав.
А він каже: палоплав.
– Скажи: «тарган».
А Женя каже: «талаган».
– Скажи: “риба”.
А він каже: «либа».
Усі хлопці у дворі з нього сміялися.
Ось Женя …
Осінь.
Хитрий Лис думає:
«Качки відлітати зібралися. Піду на річку – качку роздобуду».
Підкрався з-за куща, бачить: дійсно, ціла зграя качок біля берега. Одна качечка сидить під самим кущем, лапкою пір’я перебирає.
Лис хап її за крило!
З усіх сил …
Якось Катруся сказала Василькові:
— Васильку! Чуєш, Васильку! Давай гратися в піжмурки.
— Добре. Давай гратися,— погодився Василько.
І почали вони гратися в піжмурки. Тільки як заховається Катруся, то Василько відразу і знайде її. А як Василько заховається, то Катруся …
Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крильми то тут, то там по лісових болітцях.
І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі …
Баштан був далеко від села, серед неозорого степу. Довкола баштану — поля золотої пшениці, квітуючих соняшників, високої, як ліс, кукурудзи. На баштані вилежувалися проти сонця смугасті кавуни, жовтобокі дині, день за днем повнилися солодким соком.
Господар баштану — дід Матвій, …
Він з’явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.
Тут було так тісно, що ледь вистачало місця для нього та для його …
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому й сусідніх дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем. Ми і живемо в одному будинку, в одному парадному, на одному поверсі, і навчаємось в одному класі, і сидимо за одною партою. …
Саме тоді, як Сергійко заходився ладнати під хатою до своєї ракети вузенькі алюмінієві крильця, з вікна визирнула мама й сказала докірливо:
— Бач, сам так у холодочок сховався, а бичок нехай на сонці печеться!
— Зараз перепну,— буркнув Сергійко.
— …
Сергійко і Леся гралися в садку. Повз них стежкою йшла незнайома бабуся. В одній руці вона несла кошик з грушками, другою опиралася на довгу сукувату палицю.
Спіткнулась бабуся об камінець, що лежав на стежці, і мало не впала. Не втримала …
Вчора ввечері наша мама поїхала на село відвідати бабусю, бо сьогодні вихідний день і тато вдома. Він сказав, що мама може собі спокійно їхати і не турбуватися про домівку. Але мама говорила, що все-таки вона трошки турбуватиметься, бо не певна, …
ДЕНЬ ШОСТИЙ,
у який моряки переробили нашi вiршi на шлюпку для катера, i їх навiть сумлiння не мучило.
Цього дня показано, як виникають прiзвиська. Розказано про перекладання та про неохайнiсть декотрих морякiв.
Повiдомлено, що прадiдусевi наступного дня буде вiсiмдесят п’ять …
ДЕНЬ ПЕРШИЙ,
у який я познайомлю вас iз своїми сестричками Аннекен та Йоганнекен, горiшньою бабусею, прадiдусем та собою.
Цього дня показано, як складаються абетковi вiршi, й наведено два приклади.
Висловлено також кориснi вiдомостi про абетку, про те, як ми говоримо, …
ЧЕТВЕР,
у який менi оперують п’яту. Цього дня мовиться про тиранiв та їхнiх пiдданих, а також про круто i м’яко зваренi яйця; одного героя показано тут двiчi, але в рiзному освiтленнi; крiм того, зображене так зване собаче життя й показано, …
ПОНЕДIЛОК,
у який я, скалiчiвши на одну ногу, перебираюся до свого скалiчiлого на обидвi ноги прадiдуся;
цього дня згадано про любий господиням хатнiй лад i про поетичний нелад;
розказано про те, як боязкий Ян Янсен зумiв повестися героїчно;
доведено на …
У кухні на табуретці стояв кошик, на плиті — каструля, на столі — велика біла тарілка. У кошику були чорні раки, в каструлі був окріп із зеленим кропом і сіллю, а на тарілці не було нічого.
Увійшла господиня і почала: …
Ми з татом ловили рибу і варили при березі юшку.
Трохи далі від берега струнко стояв у воді очерет.
У казанку вже почало закипати, з пари й диму чулося тихе булькання.
І тут до нас прийшов лелека з перебитим крилом.…
Якщо Ромчика немає в дворі, мама знає: він — біля річки.
Сидить нищечком у кущах верболозу при березі, дивиться на зморщену спину річки і щось собі думає.
Вишумовує верболіз, грається вітер хвилями, на хвилях вигойдуються білі хмари, а він сидить …
В одному великому ставку жило зовсім маленьке рибеня.
У природі тоді саме стояло літо.
З води рибеня бачило веселе сонце в далеких небесах і звішене вербове віття біля берега
Цілими днями рибеня привільно плавало біля верб і з цікавістю визирало …
Дивно виходить: де та Норвегія, а де — наше село…
А в нашому селі — у мене! — справжній норвезький кіт!
Отака несподівана історія вийшла.
Почалася ж вона зовсім звичайно. Коли батько їхав до Києва, то я й не знав, …
Ми живемо аж на дев’ятому поверсі білого будинку, що стоїть над самісінькою Русанівською затокою. Вийду я на балкон, гляну ліворуч, гляну праворуч — і там, і там бачу, як купаються хлопці, як ловлять рибу, і геть усю затоку бачу. А …
Вже була осінь.
Він сидів на гілці між великих яблук і верещав:
— Пор-ра вставать! Пор-ра вставать! Вар-рить кашу!
Над яблунею вгорі було нескінченне небо. Там літали всякі птахи, а ще вище над ними — літаки.
В нього аж голова …
Вона стояла на самісінькім краю села. Стара-стара, перехняблена, а вікна майже в землю повростали. Люди в ній давно не жили.
Під зогнилим тином в усі боки розрослася дереза. А в дворі були лопухові джунглі. Я ще ніколи не бачив таких …