Татко поряд, синку!

У родині бурих ведмедів народився синочок. Тієї миті тато-ведмідь став, мабуть, найщасливішим ведмедем у всьому світі! Він поглядає на свого малюка й дивується. Йому лише декілька годин, а він вже так голосно вередує.

— Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь.

Він бере малюка на руки й ніжно притискає до себе. Той заспокоюється й засинає.

Йому один день. Він грається сосновою шишкою й необачно впускає її. Його очі наповнилися слізьми, щоки надулися, а носик засопів.

— Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь, віддаючи йому іграшку.

Йому один рік. Він намагається вилізти на високе дерево, але через нестачу сил його лапи зісковзують, і він застрягає поміж гілок. Йому страшно. Він ледь тримається та от-от звалиться на землю.

— Татко поряд, синку! — промовляє тато-ведмідь й знімає сина з дерева.

Йому десять років. Він вже значно вищий. Вчорашній малюк набрався хоробрості та сил й намагається подолати перешкоди на своєму шляху, але через нестачу досвіду, потрапляє до глибокої ями. Він нервує, намагається вилізти, але усі його спроби марні.

— Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь й своєю ведмежою лапою, витягає його з пастки.

Йому двадцять. Він вже давно не дитина й збирається покинути свій дім, щоб створити свою родину. Він хвилюється.

— Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь. Він хлопає сина по плечу, підтримує його теплими словами та дає мудрі поради.

Він вже дорослий. У нього народжується син, і він, мабуть, найщасливіший ведмідь у всьому світі. Він хвилюється, нервує, плутає слова та червоніє. Він не впевнений, чи вийде в нього стати гарним батьком. Чи зможе він віддати малюку усю свою любов, яку колись віддав йому його батько.

Він заплющує очі й згадує чарівні слова.

— Татко поряд, синку! — промовляє ведмідь. Він бере свого малюка на руки й ніжно притискає до себе.