Ведмежі танці

Блукав Ведмідь в ліску,
Шукав дупла, куди б засунуть лапу,
Дістать смачненького медку.
Аж гульк — Мисливець. Дать би драпу
І зникнути в густих чагарниках,
Так, бач, рушничка в нього у руках.
Щоб ворог в лоб не здумав бити,
Ведмідь береться зустріч солодити:
Танцює гопки й вихилясом,
Реве, немов бугайчик, басом,
То бекає, як те ягнятко часом…
Упрів. Вклонивсь, кмітлива голова,
І шасть у хащу лісова…
— Ой насмішив мене! —
Сорока в вітті скаче. —
Утанцювався на дурне!
Таж то опудало! Хіба ти не добачив?! —
Ведмідь спинивсь, подумав хвильку-дві
І гірко посміхнувсь, простягся на траві.

Трапляється… буває часом…
Частує доля злом:
І бекаєш, і ходиш вихилясом,
Опудалу дурному б’єш чолом.

1958