Ведмідь і лисиця

Гуляв якось ведмідь по тайзі.

Захотілося йому пити, і пішов він до невеличкого озера.

Прийшов до озера, став пити. Раптом побачив карася і вирішив його зловити. Ловив-ловив, намок увесь, а карася так і не спіймав.

У цей час прибігла до озера лисиця. Побачила ведмедя й питає:

– Ведмедю, ти що тут робиш? Купаєшся?

– Ні, лисичко, – відповідає ведмідь, – я не купаюся. Побачив я в озері карася і захотів його зловити. Допоможи мені, лисичко. Зловимо – поділимо.

– Добре, – каже лисиця. – Ти випий усю воду з озера, а я зловлю карася, притягну сюди, і ми його поділимо.

Ведмідь зрадів і каже:

– От добре! Як ти хитро й вправно придумала!

Почав ведмідь пити воду з озера. П’є та п’є. Води в озері залишається все менше, а живіт у ведмедя стає все більшим і більшим.

Зовсім стало мало води в озері. Ось уже й карася видно.

А хитра лисиця тут як тут. Стрибнула, схопила зубами карася, та й втекла. Розсердився ведмідь, але наздогнати шахрайку не зміг – надто багато води випив.