Верх ощадливості

Жив на світі один скнара. Так і не сходило у нього з язика: «Треба берегти добро. Треба берегти добро, на тому господарка стоїть».

Якось раз надвечір прийшов до ощадливого один приятель подивитися, як він господарює. У будинку було темно, хоч в око стрель.

«Це він, видно, на масло для лампи скупиться», – подумав гість, увійшов у будинок навпомацки й побачив, що ощадливий сидить на циновці посередині кімнати голий-голісінький.

Приятель здивувався:

— Ти чому сидиш голим? – Одяг цілішим буде. Навіщо даремно його зношувати у себе в хаті?

– Так-то воно так. Але ж надворі пізня осінь, чи довго простудитися!

– А мені не холодно! Я потім обливаюся.

– Від чого ж це?

– Подивися нагору, – говорить ощадливий.

Глянув гість наверх і побачив, що у ощадливого над головою висить на тоненькій мотузці величезна каменюка.

– Я усе думаю: «Зараз упаде! Зараз мені на голову впаде». Від страху мене раз у раз у жар кидає.

« Справді, хитро придумав!» — подумав про себе приятель. Став він слухати розмови ощадливого про те, як у нього кожна річ по три терміни служить, а сам із страхом у душі поглядає туди, де камінь висить. Нарешті попрощався гість і вийшов, але у темряві ніяк не міг відшукати своє взуття, яке залишив біля у входу у будинок.

– Посвіти мені, – попросив він.- Сандалії свої не знайду.

Ощадливий вийшов з кухні з поліном у руці так як вдарить приятеля по голові: трах!

– Ой – йой, що ти робиш? З очей іскри посипалися! – заволав гість. – Ось і шукай швиденько своє взуття. Я недавно ввечері сам собі під оком такий ліхтар засвітив, що всю дорогу бігцем біг. Як удень було виднося.

Почувши це, приятель поспішив піти, як був, босим.

Настав Новий рік. «Почекай, я вже тебе провчу, – подумав приятель.- Посміюся над тобою, скупердяєм!»

У перший день Нового року завітав він до ощадливого з поздоровленнями і приніс йому, за звичаєм, подарунок.

– Вітаю, бажаю щастя. Хочу тебе порадувати. У Новому році я вирішив жити, за твоїм мудрим прикладом. Тому першим ділом подумав: навіщо витрачатися на дорогі подарунки? Навіщо смітити грішми? Приніс я тобі цю довгу соломинку. Зроби собі з неї люльку.

На другий ранок ощадливий прийшов до свого приятеля з візитом ввічливості. Після звичайних вітань дістав він з-за пазухи ту ж соломинку. Тільки тепер вона стала наполовину коротша.

– Ось тобі до Нового року подарунок – дорогоцінне лікарське зілля. Усяк знає: солома — перший засіб від ломоти у ногах.

Подав ощадливий  соломинку і пішов, а приятель його так і залишився сидіти відкривши рота.