Віночок

Воронько Платон Микитович

Сніжний віночок сплітав зима,
Такий, що не можна й помріяти.
Йду я тихенько, немов крадькома,—
Жалко віночок розвіяти.

Хай хоч погляну в люстерко: який!..
Тільки ввійшла я до хати,
Став той віночок вологий, липкий,
З хустки почав опадати.

Глянула в люстро — віночка нема.
В хаті стою і сумую.
А у віконце сміється зима:
«Вийди, новий подарую!»

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:

“На рідному порозі” – Платон Воронько. Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво “Веселка”, 1983 р

Коментарів ще немає... Будете першим?
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: