Вовча наука

– Сину, ти вже не дитина, –
Сварить батько вовка-сина, –
Чом же так ганьбиш породу,
Що мені хоч з греблі вводу?!
Дружиш з півнем і козою,
В лісі не стаєш грозою.
Любиш квіти і пісні,
Возиш зайців на спині.
Запросив у понеділок
В наше лігво десять білок,
У вівторок – галок сорок,
В домі був суцільний морок.
Я просив, що ти в четвер,
Хоч дві курочки роздер,
Ти ж, байстрюче, з ними грався,
На прощання цілувався.
А у п’ятницю й суботу,
Хвіст розчісував єноту.
Що тепер в неділю ждати?

– Всі йдемо гриби збирати!

– Жах! – схопився вовк за груди. –
Що за напасть, добрі люди?!
Іскри викресав зубами,
І на землю впав без тями.