Вовк і Пастухи

Невдаха Вовк, немовби ненароком,
В кошару зазирнув голодним оком.
Там Пастухи вночі до каганця
Спокійно патрали гладкого баранця.
А сторожі (зовуть їх Псами)
Дивилися здаля і форкали носами.
Говорить Вовк, вертаючи у ліс:
— Мовчать ці сторожі найкращі!
Коли б це я поткнув свій ніс, —
Пороздирали б з крику пащі!

Чому справна сторожа — мовчуна?
Бо з нею Пастухи поділять барана.