Вовк-женюх
Жив собі бідний чоловік і мав гарну-прегарну дочку. Пішов якось він рибу ловити і захотілося йому води напитися. А то було зимою. Прорубав він ополонку, вкляк на коліна і давай пити воду. Поки пив чоловік воду, борода його до льоду примерзла, ніяк не може її одірвати.
Аж суне вовк… Підійшов до чоловіка:
— Як даси свою дочку за мене замуж, то я тобі бороду одігрію.
Що ж оставалося чоловікові робити? Згодився він оддати свою дочку замуж за вовка. Прибіг той до рибалок, які розпалювали вогнище і варили собі їжу, схопив котілок з гарячою водою і став чоловікові бороду одморожувати.
Прийшов чоловік додому і заплакав. Питається дочка:
— Чого ви, татку, плачете?
— Плачу я, донечко, бо оддав тебе за вовка замуж.
Заплакала й дочка. Пішла у хлів до баранчика, а баранчик ії й питає:
— Чого ти, дівонько-рибонько, плачеш?
А вона одказує:
— Як же мені не плакати; як мене батько за вовка замуж оддав?
— Не журися, дівонько, ми втечемо… Запряжи мене в санки, наклади сіна, а сама сховайся в те сіно.
Запрягла дівонька баранця в санки, сама сховалася в сіно, і поїхали вони. Їдуть, а назустріч їм біжать вовки і питають баранчика:
— Куди, баранчику, втечете? Кому сінце везете?
А баранчик одказує:
— На полювання втечемо, Собі сінце веземо.
І побігли вовки далі: а то були женюх із сватами. Зайшли до чоловіка в хату і питаються:
— А де ж твоя дочка?
— Та поїхала з баранчиком,— одказує батько.
Стали вовки доганяти баранчика. А він побачив, що вовки уже доганяють його, та й каже:
— Спусти, Боже, шнура, возьми нас на небеса.
Почув Бог ту просьбу: спустив шнура, і полізли дівчина з баранчиком по тому шнурі на небо. А вовки як побачили — давай і собі просити:
— Спусти, Боже, і нам шнура, возьми й нас на небеса.
Але Господь сказав:
— Ідіте в лозу, деріте лика і сточуйте. Подасте мені кінець, і я вас потягну на небеса.
Надерли вовки лик, насточували, подали кінець Господові, і він їх потягнув. Дотягнув до неба та й… кинув на землю. Впали вовки, повбивалися.
А на дівку сказав Господь:
— Бачиш: твій вовк-женюх і вовки-свати вже розбилися. Тепер не бійся нічого.
Дівчина і баранчик вернулися щасливі додому.