Все живе

Життя прекрасне у всіх своїх проявах, хоч би якими вони були – з цим, мабуть, погодиться кожен. Бо навіть у найтемніші та безрадісні дні ні-ні, та й майне радісний промінчик світла, вихопивши з сірих буднів картинку, що зігріває душу.

Якщо ненадовго зупинитеся і уважно озирнетеся навколо, то неодмінно помітите, що ми, люди не одні в цьому світі – навколо нас безліч живих створінь, які теж мають характери, почуття і виявляють емоції, що часом не поступаються за своєю глибиною людським. А як же може бути інакше?! Адже вони всі живі істоти! Так, деякі з них здатні на підлості або мають злісний, агресивний характер, іноді байдужі до оточуючих або до неможливості вперті, а ще – бувають дуже лінивими і боягузливими… що ж, і таке буває. Але скажіть: хіба серед людей не зустрічаються такі самі?! Чому до інших створінь ми ставимося поблажливо, часом навіть зневажливо, вважаючи себе вінцем творіння і забуваючи про братів наших менших?!

Напевно багатьом відомі історії, які зворушують душі, наприклад, коли собака вигодовувала осиротілих кошенят, а птахи висиджували чужих пташенят і потім безстрашно захищали їх від своїх же родичів. Іноді можна помітити когось із цих милих створінь, що оточують нас, задумливими, сумними або із захопленням стрибаючих один через одного, немов грають у чехарду. А може, так воно і є?! Хто зна… адже вони не гірше за нас здатні захоплюватися навколишньою природою і насолоджуватися її красою. Найчастіше вони безмежно віддані і не здатні на зраду (чого, на жаль, не скажеш за деяких людей). Чого тільки варті щирі сльози в їхніх очах… хто бачив хоч раз, не забуде вже ніколи!

Ось і виходить, що довкола нас – все живе, і у кожного створіння є своя душа, здатна відчувати як радість, так і біль. Не ображайте їх – наших друзів і сусідів на цій маленькій планеті, що вершить свій нескінченний шлях у Всесвіті…