Винахідливий товариш

Одного разу на гостині розхвалився один джигіт:

— Якщо я захочу, то можу за один раз випити ціле море!

— Досі ніхто ще не зміг цього зробити, і ти не зможеш! – заперечили йому друзі.

— Присягаюсь, що вип’ю все море! Давайте посперечаємось: якщо не вип’ю море, віддам вам свого коня! – відповів джигіт.

— Якщо ти вип’єш море, то ми віддамо тобі своїх коней! – сказали друзі.

На другий день гості поїхали, а джигіт зрозумів, що дарма він так розхвалився. Та що робити, треба виконувати договір.

Чим ближче призначений термін, тим сумнішим ставав джигіт.

Помітив це його сусід, прийшов до нього.

— Скажи, чим ти засмучений? – Запитує.

— Хіба ти зможеш допомогти моєму горю, — відповів джигіт. – Я зробив дурість, мені й відповідати.

— Розкажи, що сталося. Можливо, я зможу допомогти тобі.

— У запалі суперечки я сказав, що зможу випити ціле море, і уклав про це договір. Настає термін, а я не знаю, як мені бути, — сказав джигіт.

— Чи варто турбуватися через таке? Коли прийде призначений термін, ти їдь на берег моря, зніми з себе постоли та увійди у воду. І скажи своїм друзям так: «Я обіцяв випити море, і я дотримаюсь слова. А ви зупиніть річки, що впадають у море».

Джигіт все зробив так, як порадив сусід.

Він крикнув сперечальникам:

— Я обіцяв випити море, і я дотримаю слова! А ви зупините усі річки, що впадають у море!

— Хіба це можливо? – здивувалися друзі.

— Але ж я обіцяв випити воду в одному морі, а не всю воду, що тече землею!

Що було робити, погодилися друзі джигіта, що він виграв суперечку.
Джигіт щедро нагородив свого сусіда і з того часу перестав вихвалятися.