«Невже все так швидко закінчується? — подумав Ослик. — Невже закінчиться літо, помре Ведмедик і настане зима? Чому це не може бути вічно: я, літо й Ведмедик?
Літо помре першим, літо вже помирає. Літо у щось вірить, тому вмирає так …
Лісова галявина, мов парним молоком, була ущент залита місячним світлом. Біля місяця, як гнилиці коло старого пня, ворушилися зірки.
Заєць сидів посеред галявини й був увесь блакитний.
Заєць грав на сопілці стародавню французьку пісеньку.
«Ля-ля! Ля-ля!» — муркотала сопілка. І …
Коли Ослик із Ведмедиком прийшли на війну, вони почали думати, хто з них буде головним?
— Ти, — сказав Ослик.
— Ні, — сказав Ведмедик. — Ти!
— Чому я? — здивувався Ослик. — У тебе ікла, ти будеш гризти …
Якось Ослик повертався додому вночі. Світив місяць, і рівнина була вся в тумані, а зірки опустилися так низько, що на кожному кроці здригалися й дзвеніли в нього на вухах, як дзвіночки.
Було так добре, що Ослик заспівав сумну пісню.
— …
Наступного дня після Нового року Їжачок отримав листа. Принесла його Білка, підсунула під двері й утекла.
«Дорогий Їжачку! — надряпав Ведмедик на шматочку берестини. — У мене за віконцем падає сніг. Сніжинки сідають на призьбу й розмовляють. Одна сніжинка мені …
Ой, які замети намела хуртовина! Всі пеньки, всі купини засипав сніг. Сосни глухо скрипіли, розгойдувані вітром, і лише працьовитий дятел довбав і довбав десь угорі, наче хотів продовбати низькі хмари й побачити сонце…
Їжачок сидів у себе вдома біля грубки …
— Гав! гав! гав! — гавкав собака.
Падав сніг — і дім, і бочка посеред двору, і собача будка, і сам собака були білі й пухнасті.
Пахло снігом і новорічною ялинкою, внесеною з морозу, і запах цей гірчив мандаринною шкоринкою.…
Дув осінній вітер. Зірки низько кружляли в небі, а одна холодна, синя зірка зачепилася за сосну й зупинилася якраз біля будиночка Ослика.
Ослик сидів за столом, поклавши голову на копитця, і дивився у вікно.
«Яка колюча зірка», — подумав він. …
Жив собі, був собі в лісі Їжачок-голка. Був у нього дім, у домі пічка, лампочка із гриба-лисички й повна комора припасів. Але все Їжачкові чогось хотілося…
— Неспокійно мені, — казав він квітці Волошці. — Отут млоїть, — показував на …
Найспекотнішої неділі, яка лиш була у лісі, до Ведмедика прийшов Вовк.
Ведмедик сидів на димарі свого будиночка, тримав у лапі над головою величезний лопух і, мружачись від задоволення, лизав хмари, що пропливали над ним.
— Добридень, Ведмедику! — прохрипів Вовк, …
Ведмедик намалював на шматочку берести бочку з медом, одразу ж з’їв мед і ліг спати.
Прийшов Їжачок, побачив порожню бочку, взяв вуглинку й домалював з усіх боків цвяшки. Вийшов товстий їжачок.
Ведмедик прокинувся, побачив товстого їжачка замість бочки, торкнув його …
Ой, яка це була м’яка, тепла відлига!.. Кружлялися сніжинки, і в лісі пахло весною. Їжачок сидів на ґаночку свого дому, нюхав повітря й посміхався.
«Не може бути, — думав він, — що ще вчора в лісі тріщали дерева й сердитий …
Летіло листя, гудів вітер, була в лісі осінь…
Їжачок вийшов з свого будиночку з коромислом на плечі та пішов до криниці.
Вода в криниці була синя, холодна і виблискувала, наче дзеркало. Їжачок сів на березі та подивився у воду.
З …
Старий Крокодил довго спав на березі річки, засунувши пащу в пісок і зануривши хвіст у воду.
Йому снилося, ніби він не Крокодил, а великий зелений птах, що летить над усією Африкою.
Унизу гуляють жирафи, бігають леви, а він летить і …
Щовечора Їжачок приходив до Ведмедика в гості рахувати зірки.
Вони сідали на колоду та, посьорбуючи чай, дивилися на зоряне небо.
Воно висіло над дахом, одразу за димарем.
Праворуч від димаря були Ведмедикові зірки, а ліворуч – Їжачкові.
Спочатку Їжачок йшов …
Весь передноворічний тиждень у полях вирувала завірюха.
У лісі снігу намело стільки що ні Їжачок, ні Ослик, ні Ведмедик весь тиждень не могли вийти з дому.
Перед Новим роком завірюха вщухла, і друзі зібралися в будинку у Їжачка.
— Ось …
Ого, які кучугури намела завірюха? Усі пеньки засипало снігом. Сосни глухо рипіли і розгойдувалися від вітру, і тільки трудівник — дятел довбав і довбав десь угорі, ніби хотів продовбати низькі хмари і побачити сонце.
Їжачок сидів у себе вдома біля …
Була зима. Стояли такі морози, що Їжачок кілька днів не виходив зі своєї хатинки, палив у печі і дивився у вікно. Мороз прикрасив віконце різними візерунками, і Їжачку час від часу доводилося залазити на підвіконня дихати і терти лапкою замерзле …
Якось із міського зоопарку втік Слон.
Це така звична історія, що мені було б навіть ліньки її розповідати, якби Слон втік удень і пішов вулицями, заважаючи автобусам, тролейбусам, заходячи до магазинів і дивуючи перехожих. Звичайно ж, тут за ним ув’язався …
Зранку падав сніг. Ведмедик сидів на узліссі на пеньку, задерши голову, рахував і злизував сніжинки, що впали на ніс.
Сніжинки падали солодкі, пухнасті і, перш ніж опуститися, підводилися навшпиньки. Як це було весело!
«Сьома»,— прошепотів Ведмедик і, помилувавшись, облизав ніс.…
Зранку заєць як вийшов із дому, так і загубився у неосяжній красі осіннього лісу.
«Давно вже час снігу впасти, — думав Заєць. — А ліс стоїть теплий та живий». Зустрів Заєць Лісову Мишу.
– Гуляєш? – сказав Заєць.
– Дихаю, …
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.…
Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям.
Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами.
– Холодно? — запитала Травинка.…
Це був незвичайний осінній день! Було стільки синього неба, стільки вогняного листя, стільки сонця, що надвечір Ведмедик заплакав.
– Ти чого? — спитав Їжачок.
— Не знаю, — сказав Ведмедик. – Плакати хочеться.
— Та ти подивися…
— Я бачив, …