Запаслива миша

У комірчині у запасливої мишки Піки завжди було багато різних запасів: мішечок зерна, мішечок цукру, мішечок старих свічок – про всяк випадок. Піки навіть сніг і сонячні промені збирала в мішечки про запас. Та що там сніг! Піки ще запасалася вільним часом – про всяк випадок.

Наприклад, є у неї вільна годинка, ось вона і ходить з мішком туди-сюди – збирає в нього вільний час. Та попри свої запаси, миша Піки ніколи ні з ким не ділилася. Каже: «Якщо вам що-небудь треба, то робіть свої запаси заздалегідь!»

Одного разу взимку мишка Піки пішла в комірчину за зерном. Та раптом з’ясувалося, що зерно зіпсоване! Адже воно занадто довго зберігалося про запас. Запаси борошна теж виявилися зіпсованими від часу.

«Що ж мені робити? Не залишатися ж голодною! Піду до сусідів, може чогось дадуть», – вирішила Піки.

– Вибач, Піки, у мене самої немає жодного зернятка, – відповіла мишка Луша, коли Піки прийшла до неї з порожньою мискою.

Піки махнула лапкою і пішла далі, до сусіда мишеняти Сірохвоста.

– Сірохвостику, насип, будь ласка, мені хоч трохи зерняток, – попросила Піки, – Мої запаси виявилися зіпсованими.

– Мабуть, насиплю, – погодився Сірохвост, – А ти дай мені за це трохи цукру.

– Ну ось ще, – фиркнула Піки і пішла далі.

Мишка Піки була дуже голодною. Врешті, вона сіла на лавку, міркуючи: може, варто, все-таки, поміняти цукор на зерно?

Тут Піки побачило мишеня Мімі.

– Чого сумуєш, Піки, – запитав Мімі.

– Та ось, мої запаси зіпсувалися, і тепер я зовсім голодна.

– Давай свою миску, я насиплю тобі трохи зерна, – відповів Мімі.

Піки зраділа: невже, скоро їй вдасться поїсти?

– Дякую, Мімі. Напевно, у тебе дуже багато запасів, що ти погодився зі мною поділитися просто так.

Мишеня Мімі знизав плечима:

– Чи багато запасів? Ну, в моєму серці є запас добра і співчуття до інших. Наприклад, до тебе. На відміну від зерна і борошна, ці запаси ніколи не зіпсуються.

Повертаючись додому, Піки думала над словами мишеняти Мімі. А потім згадала, що Луша сидить без єдиного зернятка, зовсім голодна.

– Лушо, ось тобі трохи зерна, – сказала Піки, відсипаючи зернятка зі своєї миски.

– Невже, не всі запаси зерна у тебе зіпсувалися? Дуже приємно, що ти вирішила зі мною поділитися, – здивувалася Луша.

– Ні, запаси зерна скінчилися, – відповіла Піки. – Зате в моєму серці з’явилися запаси добра і співчуття.