Заздрісні Лебеді

Талант у Лебедів співочий. Що ж робить?
Співай довіку, так і будуть всі любить.
Почули: Коні ржуть якось іначе,
Схотіли і собі іржати по-конячи.
— Нас досить на ставку держати!
У стайні нас пустіть, ми хочемо іржати!
Щоб їли ми овес, із завтрашнього дня
З нас кожен був би за Коня.
Ми заспіваємо, як добрі Коні,
На їхній лад, на їх мотив.
Вернулися вони із закордоння
І навезли новин, і мод, і різних див…
— Що ж, — кажуть їм, — хай буде так. Дивіться:
Живіть у стайні і вівсом живіться!.. —
Минають дні, а люди ждуть, —
Щось Лебедів не чуть.
Зайшли до них у хлів якось уранці —
Лежать, подохли всі з вівсом в горлянці.

До чого заздрість довела! Хто бачив,
Щоб Лебеді співали по-конячи?!