Збиточник Гай

Привезла нам тітка Рая
Песика малого Гая.
Хто назвав собачку Гаєм?
Цього з нас ніхто не знає!

Тато каже: — Що ж, нехай
Лишиться в нас песик Гай!
Але Гай — страшний збиточник:
Вчора він розбив молочник,
Він подер мої шкарпетки,
Він зі столу стяг серветку.

З нашим Гаєм просто горе:
Він зубами ковдру поре,
Із канапи тягне вату,
Не боїться він розплати!
Подушки усі з канапи
Попадають в його лапи,
Тільки й чути: „Не чіпай!”

Отакий наш песик Гай!
Мама каже: — То нічого,
Підросте, не буде цього.
Я ж люблю собачку Гая,
Ще й за те, що він співає!

Так, співає наш собачка,
Як справжнісінька співачка!
Сяде він, розкриє рота
І високу візьме ноту,
Та таку дзвінку та чисту,
Що позаздрять і артисти!

Потім нижче, потім басом,
Потім гавкне раз за разом,
А тоді почне стрибати
І тоненько верещати,
Наче з того сам радіє,
Що співати так уміє!

Підем ми гуляти з Гаєм,
Полем ходимо і гаєм,
Він малих пташок ганяє,
Він радіє, що гуляє.

Але вдома знов турботи:
Гай подер Катрусі ноти!
Катря плаче, нарікає.
Що робить — ніхто не знає!
Прочуханку дать йому би,
Та.. . його ми дуже любим!