Жаба-перевертень

Одного разу святий Бешт впав у задуму. Три дні він ходив занурений у глибокі роздуми, а на четвертий раптом побачив себе в спекотній пустелі. Він дуже здивувався і подумав, що недарма його сюди занесло. Раптом Бешт побачив недалеко товсту потворну жабу. Жаба, не зводячи з Бешта пильного погляду, повільними, короткими стрибками наближалася до нього.

– Хто ти? – Запитав жабу Бешт.

– Я – людина, – пролунав голос жаби. — Рівно сто років тому я за велінням всевишнього був перетворений на жабу і вигнаний в пустелю, де немає людей і де ніхто не може відпустити мені мої гріхи.

— Розкажи мені, в чому ж ти був грішним? – спитав Бешт.

— Мої гріхи почалися з того, — сказала жаба, — що я не мив рук перед їжею. Коли Сатана почав мене звинувачувати в цьому, йому на Небесному Суді роз’яснили, що за один гріх не можна карати, і що якщо йому вдасться ввести мене в ще один гріх, тоді мені зарахується і перший гріх, і я буду суворо покараний. Сатані вдалося ввести мене в другий гріх, я не встояв і ще раз піддався йому:

Здійснив третій гріх, потім четвертий.

Адже сказано, «гріх тягне за собою гріх».

Так мало-помалу я наробив всіляких гріхів, і Небесний Суд вирішив позбавити мене каяття. Тому Сатана зробив мене п’яницею. Я багато пив, а п’яний не замислюється про гріхи, і про те, що на нього чекає. Так я й помер, не встигнувши покаятися у своїх гріхах. А оскільки вперше я згрішив тим, що знехтував умиванням рук, мою душу після смерті вселили в жабу, в тварюку, яка у всіх викликає гидливість, і відправили в пустелю, де нема кому помолитися за мою душу і тим принести мені прощення.

Тут святий Бешт зрозумів, навіщо він опинився в пустелі і почав палко молитися за душу грішника.

Через деякий час він побачив, що жаба впала, розпластавшись біля його ніг. Вона була мертва, а душа грішника піднеслася вгору.