Жаби і сонце

В болоті лемент, рух, турбота:
Настав кінець для мешканців болота!
б чутка: Небо хоче Сонце одружить.
Де значить — будуть в Сонця діти,
Болото висушать, кінець настане світу,
А без болота їм не жить…
І Жаби рушили війною на світило:
— Убить його, щоб більше не світило! —

Завзята шамотня
У жаб’ячій юрбі:
Стає до лав Жабня,
Відважні болотяни
Готові в бій, —
Їм не страшні
Ні смерть, ні рани!..
Та восени короткі дні —
Схилилось Сонечко до небосхилу,
У хмару вкуталось і спать лягло.
— Ура! — кричали Жаби.— Наша сила!..—
Минула ніч — знов Сонечко зійшло,
Ще веселіш, ще краще засвітило.
Рятуючи свою трясовину
І вихваляючи свою болотну гниль,
Капіталісти тчуть на нас війну,
Готові з’їсти нас холодними очима.
Але стоїть, мов скеля серед хвиль,
І сонцем світить наша Батьківщина.

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік