Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібнbv. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Ось у фермера наближався день народження. Зазвичай він не відзначав своє свято, щоб не витрачатися на частування для гостей. Але в цьому році дуже вже йому хотілося подарунків.

Прийшов фермер до пекаря і каже:

– Спечи, пекарю, мені пиріг.

– А багато гостей ти чекаєш? – запитав пекар.

– Багато. Всіх своїх сусідів запросив, з їхніми дружинами і дітьми. І ти, пекарю, приходь до мене на свято.

– Дякую за запрошення, – відповів пекар. – Прийду. Давай мені сто монет, і я спечу тобі чудовий святковий пиріг, який порадує і тебе, і твоїх гостей.

– Цілих сто монет ?! – обурився фермер. – Чому так багато?

– Ну як же? Адже у тебе буде багато гостей. Мені потрібно купити багато продуктів для приготування великого святкового пирога, ну і взяти грошей за свою роботу, – пояснив пекар.

– Сто монет – це занадто багато, – відповів фермер. – Ось, візьми двадцять монет. Я вважаю, що цього буде достатньо для гарного пирога.

Пекар намагався пояснити фермеру, що двадцяти монет не вистачить навіть на купівлю борошна для пирога, не кажучи вже про решту продуктів і про оплату його праці. Він збирався відмовитися від роботи, але фермер поклав йому на стіл двадцять монет, сів у машину і поїхав.

На наступний день фермер прийшов за своїм замовленням, але замість великого пирога пекар виніс йому маленький акуратний пиріжок, якого навряд чи вистачить, щоб пригостити пару гостей.

– Що це таке?! – закричав фермер.

– Вибач, за двадцять монет я зміг купити продуктів тільки на такий маленький пиріг. Я не брав за роботу – нехай це буде моїм подарунком на твій день народження. Але якщо тобі не подобається, я можу залишити цей пиріг собі, і поверну тобі твої двадцять монет.

– Ні, я його візьму, спасибі – відповів фермер. – Він був такий жадібний, що порахував: якщо цей пекар приготував пиріг безкоштовно, то в іншого пекаря такий же пиріг вийде ще дорожче, ніж двадцять монет.

Увечорі в будинку у фермера зібралися гості. Він дивився на свій маленький пиріг, і йому було соромно подавати його на стіл. Фермер вирішив, що краще вже взагалі не буде їх нічим пригощати.

Гості вітали його, дарували подарунки, але фермер чомусь зовсім не тішився. Його вперше мучила совість за свою жадібність.

Тут двері відчинилися, і в будинок фермера увійшов пекар. В руках у нього був величезний красивий пиріг.

– З Днем народження! А ось і мій подарунок, – сказав пекар. – Сподіваюся, він буде прикрасою святкового столу. Дорогий фермере, бажаю тобі бути таким же щедрим, як твої огіркові грядки, на яких народжуються найсмачніші огірки в нашому селі. Бажаю тобі бути таким же щедрим, як твоя корова, яка дає найсмачніше молоко навкруги.

З тих пір фермера ніби підмінили. Він подарував свої надточні ваги пекареві, щоб той міг легко зважувати продукти для кулінарних рецептів. Фермер більше не скупився, накладаючи овочі та фрукти покупцям, і з радістю пригощав сусідських дітей ягодами зі свого господарства. Від цього у фермера стало ще більше покупців, а люди почали поважати його ще сильніше, і більше не насміхалися над його жадібністю.