Злосливий чорт

Жив собі колись злосливий, допитливий і спритний чорт, який страшенно заздрив людям, коли бачив, що вони радісні й веселі.

Наближався такий період року, який чорт ненавидів найдужче, – час Різдва Христового. Адже то були дні, коли ангели відвідували землю, люди ставали ліпшими, ніж зазвичай, що дуже дратувало чортів.

Отож, одного року цей чортяка придумав один злісний план, для виконання якого треба були знайти якусь щасливу родину. Нею виявилася родина Марчі.

Ні про що не здогадуючись, родина Марчі готувалася до Різдва з відповідною старанністю й притаманним для цього святкового періоду піднесенням: на вхідні двері вони з гордістю повісили червоно-зелену гірлянду; в помешканні у вічі насамперед упадала чудова ялинка, прикрашена безліччю миготливих лампочок та підвішених до гілок іграшок. Під ялинкою чекали гарно запаковані подарунки, а з кухні доносилися запахи печива та смачних страв, що їх готувала мама.

Наближався Святвечір, схожий на всі попередні.

Семилітня Марта й десятирічний Матей саме поверталися з церкви, де вчилися співати колядки, які мали виконувати під час урочистої різдвяної Служби Божої. Проходячи біля крамниці, вони завзято сперечалися, їхні щоки зарум’янилися від легкого морозу, а очі блищали.

– То насправді був Санта Клаус!

– Ні. Санта Клаус старший і товстіший!

– То таки він! Шепнув мені, що сьогодні вночі прийде до нас…

– Хіба ти не бачив, що в нього штучна борода!

Отак сперечаючись, діти прийшли додому.

– Ну, діточки, вже досить! – перервала їхню дискусію мати, яка поралася в кухні. – Починається Святвечір. Йдіть швиденько мийте руки і сідайте до столу…

І саме в цей момент підступний чорт почав діяти.

У цей момент до хати ввійшов тато. Здавалося, що він трохи здивований. Знімаючи плаща, тато запитав:

– Навіщо ви згасили червоні лампочки перед будинком і зняли гірлянду з дверей… Стривайте, а де ялинка?

Куток кімнати був зовсім порожній. Не було навіть подарунків.

Усі з великим подивом подивилися одне на одного. Що тут діється?

А через якусь мить усі четверо зрозуміли, що вдома не вистачає ще чогось: зникли всі приготовані страви… все зникло.

– Що це за чортівня… – пробурмотів тато, навіть не здогадуючись, що висловив саму суть того, що відбувалося.

– Усі крамниці вже зачинено, – сказала безутішна мама. – Може, в мене ще щось залишилося в холодильнику…

– Тож підемо спати… або будемо дивитися телевізор, – додав тато, все ще розгніваний таким несподіваним розвитком подій.

У мами з’явилися сльози на очах, хоча вона й намагалася усміхатися:

– Але ж Різдво Христове – це щось зовсім інше. Це те, чого ніхто не може в нас украсти!

– Це правда! – сказав тато. – Ніхто не може вкрасти в нас того, чим Різдво є насправді!

Тато пригорнув дружину й дітей.

– Знаєте, що зробимо? Збираймося надвір і там святкуватимемо при світлі зірок. Вдягайтеся тепло, виходимо!

Їхнє маленьке подвір’я освітлював вуличний ліхтар і відблиски світла з вікон сусідніх будинків.

Ніби четверо пасажирів корабля, яких після аварії судна хвилі винесли на берег маленького острова, мама, тато й діти міцно притулилися одне до одного, дуже міцно.

– Насправді, коли Ісус з’явився на світ, Він не мав навіть коцика, яким міг би накритися, – сказав тато.

– Але в стаєнці був віл і осел, – додала Марта.

– Ми теж їх маємо… – промовив, сміючись, Матей і показав на маму й тата. Всі вибухнули сміхом, тулячись одне до одного ще сильніше.

– Тобто я хотів сказати – Марію та Йосифа, – виправився Матей, ще більше заходячись від сміху. Вони були разом, любили одне одного й тому могли радіти Різдву.

У цей момент небом пролетіла зоря, залишивши по собі осяйну заграву, з якої на сімейство посипалися тисячі мерехтливих зірочок.

Хоча це тривало лише менше секунди, всі добре встигли роздивитися незвичайну зорю. І раптом їх охопила велика радість. Радість від того, що вони переживали справжнє Різдво Христове, яке принесло в їхні душі неймовірне щастя. Таке велике, як ще ніколи досі.

А позаду них, за смітником, сидів собі лихий чорт і зі злості так сильно обгризав свої нігті, що від них уже майже нічого не залишилося.

* * *

У чому “суть” Різдва Христового? З яким посланням Ісус прийшов у цей світ? Сім’я Марчі віднайшла його в спільноті любові, яку раптом відчули всі.