Злий чарівник Валкілак

Коли Ізраїль Баал-Шем-Тов був зовсім ще юним, померли його батько і мати, і він залишився сиротою. Добрі люди потурбувалися, щоб він міг вчитися. Хлопчик почав ходити в хедер (школу), і гляньте на це диво: минуло зовсім трохи днів, він навчився читати і писати та досяг успіху в усіх науках.

Але не однією наукою жива людина. Їй ще потрібно мати хліб, щоб вгамувати голод, і одяг, щоб прикрити тіло. Але Ізраїль не хотів користуватися людською милістю, а хотів на свої потреби заробляти сам. Став він шукати таку роботу, щоб можна було її виконувати рано вранці до початку уроків і вночі, після їх закінчення. Шукав-шукав і знайшов. Кожен ранок Ізраїль вставав раніше ранішньої зірки, обходив будинки, збирав дітей і відводив їх у школу. А ввечері, коли заняття закінчувалися, він розводив їх по домівках. Роботу свою Ізраїль виконував весело і з душею. Він крокував попереду дітлахів і співав приємним і чистим голосом. Діти підхоплювали його пісню, і чарівна солодка мелодія заповнювала все навколо. Починали пробуджуватися від сну птахи і приєднували свої голоси до голосів Ізраїлю та його дітей. Сонце посміхалося землі і теж підхоплювало пісню. Дерева посміхалися їм і співали з ними, квіти розкривали свої голівки і підхоплювали пісню. Звірі співали з ними. І навіть камінці в полях і стіни вплітали свої голоси в пісню. Пісня піднімалася все вище і вище, досягала до неба, і весь світ заповнювався радістю і піснею. Раділи ангели-служителі і теж починали співати.

Тільки сатана та його слуги не раділи і не співали. Вони обурювалися і злилися, тому що сатана і біси не виносять веселощів і пісень. Там, де веселощі і пісні, цьому ворожому племені робити нічого. Вони сильні тільки там, де горе і сльози. А тут, будь ласка, діточки співають кожен ранок і кожен вечір, а їхня пісня заповнює весь світ і возноситься до самих небес. Велике обурення охопило сатану та його слуг. Біси носилися пеклом, махали своїми чорними крилами і гірко скаржилися:

– Та що ж це твориться, повелителю наш сатана? Що буде з нами? Хіба не можеш ти, сатана – цар усіх бісів, припинити цю пісню?

Вислухав сатана бісів і буркнув:

– Я подумаю над цим.

– Ні, ти зараз це зроби, негайно, – прохали біси свого повелителя, – або ти не можеш впоратися з цим маленьким єврейським хлопчиськом Ізраїлем?

– Гадаю, що можу, – сказав сатана, перекрутив плечима і враз перетворився на злого чарівника на ім’я Валкілак. Ну і вигляд був у цього чарівника: очки маленькі і злі, ніс величезний і до підборіддя звисає, рот відкритий і з нього стирчать величезні і гострі зуби, за спиною крила чорні, як у кажана, тулуб людський, а ноги півнячі і на них кігті, криві і гострі.

Спустився сатана в образі злого чарівника на вулицю, сховався за рогом будинку і став чекати. Стояла глуха темна ніч. Ще трохи, розсіється пітьма, і тоді…

Минуло трохи часу, і Ізраїль показався у дверях свого маленького і бідного будиночку. Обличчя в нього ще було заспане. Але ось погляньте на це диво: ледве він вийшов на вулицю, як почав співати свою пісню. І відразу ж ніч стала не такою глухою і темною, птахи почали прокидатися, сонце послало свої перші промені, а Ізраїль йшов від будинку до будинку і збирав дітлахів. У цей час сатана в образі злого чарівника Валкілака сидів за рогом будинку. І мелодія і пісня, що вилітала з вуст дітей, були жахливими і страшними для сатанинських вух. А коли пісню підхопили птахи, звірі, дерева і квіти, сатана зовсім не витримав і з гучним криком: “Суру лахем! Суру лахем!” кинувся за дітьми. Побачили діти страшного злого чарівника і ледь живі від страху кинулися врізнобіч і розбіглися по домівках.

– Чаклун на вулиці! – кричали діти в жаху і відмовлялися йти вчитися. Вони боялися навіть виглянути на вулицю.

– Там чаклун стоїть, – казали вони, – у нього крила як у кажана, ноги як у півня, кігті криві і зуби великі і гострі.

Цього дня жодна дитина не прийшла на урок. Не звучала пісня на вулицях міста. Печаль була навколо. Замовкла пісня на землі, і навіть у небесних просторах панував смуток. Тільки сатана та його слуги скажено танцювали у своєму пеклі і дико волали від радості.

Минув день, минули два дні, а діти все не наважувалися вийти за двері від страху перед злим чудовиськом, і весь світ заповнився печаллю.

Замислився отрок Ізраїль: “Що робити?” Думав-думав і згадав слова, що сказав йому перед смертю батько:

– Запам’ятай, сину мій, нічого не бійся. З тобою Бог, і Він тобі допоможе.

“Я не повинен боятися. Не можна допустити, щоб діти сиділи по домівках і не ходили вчити Тору, – сказав він самому собі, – погано, якщо не звучать у цьому світі мелодія і пісня”.

Узяв Ізраїль у руки велику і міцну палицю і пішов по домівках дітей. У кожній домівці він просив, щоб батьки назавтра відпустили дітей до школи, і обіцяв, що все буде добре і нічого поганого з ними дорогою не станеться. Говорив Ізраїль і з дітьми, переконував їх, що не потрібно боятися злого чарівника.

– Подивіться, яка в мене палиця в руках! Злий чарівник отримає за заслугами, якщо тільки посміє напасти.

Дивилися діти на міцну палицю і переставали боятися.

Пам’ятали батьки чудеса, що зробив Всевишній з рабі Еліезером, батьком Ізраїлю, і теж розуміли: недобре, що діти не ходять вчитися. Пам’ятали вони і мелодії пісень, що заповнювали світ, коли діти йшли до школи, і погодилися відпустити їх з Ізраїлем.

Усю цю ніч у багатьох людей у місті була в серці тривога: як Ізраїлю вдасться впоратися із злим чарівником? Можна б йому, звичайно, допомогти. Але швидше за все злий чарівник покажеться тільки дітям. Як би Валкілак знову не налякав діточок!

Усю цю ніч не спав і Ізраїль, а в потрібний час він вийшов з будинку з великою міцною палицею в руках і пішов вулицями міста з дому в дім збирати дітей до школи.

Крокував Ізраїль попереду дітлахів і співав приємним і чистим голосом. Підхопили пісню дітлахи, і не було страху в їхніх серцях. Чарівна і солодка мелодія стала заповнювати світ. Птахи прокинулися і заспівали разом з дітьми, сонце послало перші промені, і вони теж підхопили пісню. Квіти розкрили свої голівки, дерева дружньо замахали гілками, птахи і звірі – дружно співали з Ізраїлем і дітлахами. Радість і пісня ширилися, розросталися, здіймалися до небес, і весь світ заповнювався радістю.

Почули це біси, і сказ охопив їх:

– Що таке?! Знову там пісні до неба?! – кричали вони сатані.

– Зараз припиню цей спів! – сказав сатана, перекрутив плечима і тут же перетворився на злого чарівника Валкілака. Змахнув сатана чорними крилами, як у кажана, полетів і опустився на вулицю містечка. Сховався за рогом будинку і став чекати, коли з’являться Ізраїль з дітьми.

“І тоді я нападу на них і так налякаю, – плекав він у серці злу думку, – що довіку не посміють вилізти зі своїх домівок і ніколи не підуть учити Тору”.

Настав вечір. На вулиці стало темно. Ізраїль, який провів весь день за навчанням, повів дітей по домівках. Він узяв у руки свою палицю, попрямував вулицею, і дітлахи за ним. Став Ізраїль співати, діти співають з ним. Світить місяць, мерехтять зірки і підспівують пісні. Співають з ними птахи, дерева, квіти, увесь світ. А сатана в образі злого чарівника стоїть за рогом будинку і чекає. І коли діти наблизилися, він вискочив із засідки, кинувся за дітьми на своїх півнячих ногах, замахав крилами і голосно закричав:

– Суру лахем! Суру лахем!

Діти дуже злякалися. Але Ізраїль абсолютно не розгубився. Він з усієї сили стукнув своєю міцною палицею злого чарівника по голові. Впав злий чарівник на землю, а діти з піснею пішли своєю дорогою.

І відтоді Ізраїль кожен ранок заходив за дітьми і повертав їх вечором до дому. І співав Ізраїль свою пісню з дітьми, і разом з ними співали ангели-служителі і весь світ.

А сатана і його біси довго не наважувалися більше заважати пісні, навчанню і світлу.