Золочений Лев

— Матусенько, це — Лев? Він золотий?
Ой, я боюсь до нього підійти,
Він може покусать малого?!
— Не бійся! Дутий він! Покраска золота,
Але душі нема у нього,
А замість серця пустота. —
Ще мати не моргнула оком,
Як на шляху широкім
Лев розчереплений лежав.
Хлопчина з радості аж задрижав:
— Ей, хлопчики! — покликав. —
Дивіться: той, що так страшенно рикаві

Скажу вам (тільки-но секрет):
Цей Лев — золочений авторитет!