Ананас
Колись давно жила дівчина, яку звали Пінанг. Вона була добра і вродлива, і всі сусіди її любили. Але Пінанг мала мачуху, злу і жорстоку. Вся робота в будинку лежала на дівчині, і через будь-яку дрібницю мачуха била і лаяла її. Часто сусіди бачили: Пінанг, втираючи сльози, дістає воду з колодязя, пере чи робить ще якусь домашню роботу, а мачуха її весело базікає з жінками.
Якось в обідню пору мачуха наказала Пінанг:
– До вечора поший мені сукню – сьогодні я йду в гості.
Пінанг узяла шиття, пішла в сад, сіла в кутку під деревом і почала шити. Вона боялася, що не встигне пошити сукню вчасно, і дуже поспішала. Через поспіх Пінанг впустила на землю голку. Скільки не повзала по землі Пінанг, скільки не шукала голку, так і не знайшла.
Пінанг побігла до мачухи:
– Матінко, я загубила голку і ніяк не можу знайти.
Мачуха розсердилася, вдарила дівчину та ще й накричала на неї:
– Ах ти роззява, іди та шукай голку, де загубила! Занадто ти лінива і дурна, тому й не знаходиш! Не можеш знайти двома очима, так роздобудь собі більше очей – може, тоді знайдеш!
Гірко плачучи, Пінанг вийшла в сад. Минула година, друга, настав вечір – Пінанг все не поверталася до будинку. Мачуха кликала її, але Пінанг не відгукувалася; вона почала шукати падчерку, але так і не знайшла. Тоді мачуха покликала сусідів і попросила їх:
– Допоможіть мені знайти Пінанг – видно, дівчисько кудись сховалося, сама я її ніяк не знайду!
Люди почали шукати дівчину, але Пінанг мов у воду канула. Нарешті один із тих, хто шукав, зайшов у той кут саду, де Пінанг до цього шила. Він побачив на землі недошиту сукню, а поруч – рослину з красивими великими плодами, які, здавалося, були вкриті безліччю очей. Чоловік цей став кликати всіх, щоб ті теж подивилися на дивовижну рослину.
– Це моя бідна Пінанг! – Вигукнула мачуха, згадавши, як прокляла дівчину – побажала, щоб у тієї було багато очей.
Тепер мачуха пізнала, що таке самотність. Серце її розривалося через те, що вона так жорстоко вчинила з дівчиною, і не залишилося в неї іншої втіхи в житті, крім догляду за рослиною з небаченими плодами. А воно розросталося і давало молоді пагони. З того часу і з’явилися на землі ананаси.
