Бренборйо та Жанна
Одного разу йшов жебрак просити милостиню. Постукав у будинок, де жив чоловік на ім’я Бренборйо зі своєю дружиною Жанною. Вдома була тільки дружина, вона йому й відчинила двері.
— Що вам потрібно?
— Шматок хліба, якщо ваша ласка.
— А куди ви прямуєте?
— Я йду до раю.
— О, це дуже доречно, – сказала жінка, – чи не можете ви віднести коровай хліба і ще деякі припаси моїй сестрі, вона вже дуже давно в раю. Мабуть, вона там потребує всього. Якби я могла надіслати їй дещо з одягу, це було б дуже добре!
— Я охоче б вам послужив, — відповів жебрак, — та мені не під силу така важка ноша. Тут потрібний кінь.
— За цим справа не стане! – сказала жінка. — Візьміть нашу Фінетту, а по дорозі назад повернете. Скільки часу вам знадобиться на дорогу?
— Я буду повертатися за три дні.
Жебрак узяв кобилу і пішов своєю дорогою, забравши сукню та запаси їжі.
Незабаром чоловік повернувся додому.
— А де ж наша Фінетта? – Запитав він дружину.
— Не турбуйся, — відповіла дружина, — тут щойно проходив один добрий чоловік, він прямував до раю, ось я йому й дала нашу Фінетгу, щоб він відвіз моїй сестрі одяг та дещо з їжі — вона, мабуть, дуже цього потребує. Я послала стільки, що їй надовго вистачить. Цей чоловік буде повертатися за три дні.
Бренборйо був дуже незадоволений, проте почекав три дні, а потім, бачачи, що коня немає, звелів дружині збиратися разом з ним на пошуки. І ось пішли вони вдвох по всій окрузі. Проходячи повз місце, де був закопаний дохлий кінь, Жанна побачила кінську ногу, що стирчала з землі
— Швидше йди сюди, — крикнула вона чоловікові, — Фінетта вже вибирається з раю!
Ото розгнівався Бренборйо, роздивившись дружину знахідку!