Чайка

Далеко на півночі, на березі холодного моря жили чоловік і жінка, чукчі. І було у них двоє дітей: хлопчик і дівчинка.

Кожного дня чукча ходив далеко в море ловити рибу, а діти на березі збирали морську траву і черепашки.

Якось повернувся батько з моря, витяг човна на берег і пішов із рибою в ярангу. (Яранга – це житло, в якому живуть чукчі. Воно покрите оленячими або моржовими шкурами.)

Каже брат сестрі:

– Давай покатаємося в човні! Давно нас батько не брав у море.

Зіштовхнули вони човен у воду і попливли.

Раптом налетів злий вітер і здійнялася буря.

Хвилі почали заливати човен. А вітер став відносити його все далі й далі на середину моря.

Плаче сестра, а брат її втішає:

– Не плач! Ми ще врятуємося.

Викинуло човна на невідомий острів.

– Нас тут ніхто не знайде! – сказала сестра. – Сюди жоден рибалка не запливає.

Сидять вони на землі та плачуть. Пролітає над ними чорний ворон.

– Вороне, вороне, – закричали брат і сестра, – допоможи нам!

– Кру! Кру! – крикнув ворон і полетів далі.

Летить над ними білий лебідь.

– Дідусю лебедю, допоможи!

– Дигу-дигу-дигу! – крикнув лебідь і полетів собі.

Пливе по хвилях велика чайка.

– Чайко, чайко, врятуй нас!

Вийшла чайка на берег і каже:

– Як ви потрапили на цей острів? Я знаю, де ваш дім.

Посадила вона хлопчика і дівчинку в човен, накрила кухлянкою (це такий одяг, хутром назовні) і сказала:

– Закрийте очі і не дивіться!

І вмить ущух вітер, заспокоїлося море.

А на березі батько з матір’ю шукають своїх дітей. Плаче мати. Зажурився батько. Раптом мати закричала:

– Дивись, дивись! Це наш човен пливе!

Пристав човен до берега. Полетіла чайка. Кинулися діти до батька, до матері, сміються, обіймаються.

– Нас чайка врятувала!

Пішов батько в море, вбив гарпуном великого моржа, потім розрубав тушу на шматки і розкидав моржове м’ясо по берегу.

– Нехай чайки їдять!

Злетілися чайки з усього моря, клюють м’ясо, кричать.

– Нехай і наша чайка поїсть! – сказали брат і сестра.

Багато років минуло з того часу, як чайка врятувала дітей. Хлопчик став дорослим чоловіком, а дівчинка – дорослою жінкою.

Пішли вони якось ловити рибу в крижаній ополонці.

Наловили і собі, і старому батькові, і старій матері.

Йдуть брат з сестрою додому, несуть мішки, повні риби. А на дорозі велика чайка сидить.

Розчепірила крила – не дає пройти! Налітає ззаду, вихоплює рибку з мішка.

Закричав на неї брат, а сестра підняла камінь і хотіла кинути в чайку.

Заговорила тоді чайка:

– Чи ви забули мене? Чи не мені ви кричали на острові: “Врятуй нас, врятуй!?”

Тоді витрусили брат і сестра рибу з мішків і кажуть:

– Бери все! Хіба ми можемо забути тебе?

Повернулися сестра і брат додому і сказали батькам:

– Ми сьогодні бачили нашу чайку. Вона була голодна, і ми віддали їй всю рибу.