Чому був зруйнований Храм…

За що і чому був зруйнований Єрусалим і спалений Храм за часів римлян? Передання свідчить, що діло було так.

Жив у той час в Єрусалимі один багач. І був у цього багача друг-приятель на ім’я Камца, що означає Скупий. Проживав Камца далеко від свого друга, на іншому кінці міста. А в багача був сусід, який жив у сусідньому будинку, і звали його Бар-Камца, що означає Син Скупого.

Бар-Камца та його сусід ворогували з давніх пір. Час від часу вони кричали один на одного:

– Твої діти знову заважають мені відпочивати!

– Чому ти дав своїй лозі залізти на мою землю?!

– Дим з твоєї труби зайшов у мої двері!

І ще всякі такі докори, що можуть виникнути між сусідами.

Одного дня багач задумав влаштувати в себе в домі званий обід і запросити на нього всіх учених мужів і поважних громадян Єрусалиму. Свого друга Камцу він вирішив усадити на чолі столу і послав за ним слугу. А слуга був нерозторопний і ледачий, він полінувався йти за Камцою на другий кінець міста. “Напевно, хазяїн мав на увазі Бар-Камцу, свого сусіда, який живе в сусідньому будинку, – став він міркувати про себе, – напевно, я погано розчув. Скільки разів хазяїн помилявся, а я маю тут думати, що він хотів. Але цього разу я зроблю, як він наказав і запрошу до обіду Бар-Камцу”.

Сказано – зроблено: зайшов слуга в будинок Бар-Камци і запросив його до обіду. Бар-Камца дуже здивувався, коли слуга зайшов до нього і передав запрошення сусіда. Чи не помилка це? Але коли слуга став наполягати, що багач його запрошує, і навіть вказав йому на його місце – на чолі столу, – Бар-Камца дуже зрадів. “Напевно, він хоче, щоб ми помирилися”, – подумав він і прийняв запрошення.

У назначений день Бар-Камца надягнув своє найгарніше вбрання, взув святкове взуття і вирушив до багача. Він помилувався дивлячись на пишний будинок, а також на великий стіл, що був накритий різноколірною скатертиною, уставлений красивим посудом і вишуканими стравами, зайшов і всівся на чолі столу.

Побачив хазяїн, що Бар-Камца зайшов до нього і сів на чолі столу і скипів страшним гнівом.

– Що тобі потрібно в моєму домі?! – заволав він із злістю.

Бар-Камца почервонів від сорому.

– Адже ти сам запросив мене до себе, – промовив він з подивом.

– Я запросив тебе?! Як ти взагалі про таке міг подумати?! – кричав багач. – Радій, що я терплю тебе в сусідах. У своєму домі я не хочу тебе бачити!

Так він кричав, а в тут приходили все нові та нові гості, поважні жителі Єрусалиму і вчені. Вони дивувалися, побачивши розгніваного хазяїна, але не казали ні слова. “Це його дім, – думали вони про себе, – і він чинить, як вважає за потрібне”.

Багач стояв біля Бар-Камци, і той не хотів, щоб їх чули шановані гості, які збиралися навколо столу.

– Допустимо, що твій слуга запросив мене помилково, – перестерігав багача Бар-Камца, – але раз вже так вийшло, що я прийшов, перестань мене соромити, перестань гнати мене з дому на очах всіх твоїх гостей.

– Я все одне тебе вижену! – голосно кричав хазяїн. – Ви подивіться тільки на це нахабство! Мало того, що він прокрався до мене в дім, так він ще всівся на чолі столу!

Подивився Бар-Камца навколо і побачив, що жоден з гостей не встав зі свого місця і не сказав доброго слова на його захист. Усі сиділи за столом, усі були зайняті їжею, і ніхто не промовив ні слова.

– Залиш мене в спокої, – попросив Бар-Камца, – і я заплачу тобі за все, що з’їм і вип’ю у твоєму домі.

– Забирайся негайно з мого дому! – кричав хазяїн.

– Я сплачу тобі весь цей обід, – запропонував Бар-Камца.

– Не потрібно! Забирайся!

– Я сплачу тобі всі витрати за цей обід: новий посуд, вишиту скатертину, усе. Усе, що ти попросиш. Тільки залиш мене тут.

– Ти не купиш мою дружбу за всі гроші у світі! – кричав багач і наказав двом слугам узяти Бар-Камцу і викинути його геть.

Схопили його ці слуги, силою висмикнули з-за столу, витягнули з дому і викинули на вулицю. Опинився Бар-Камца на вулиці міста побитий і сильно скривджений. “Як багато злості в мого сусіда, – сказав він про себе. – І скільки шанованих гостей сиділо за столом. Чому ніхто не вступився за мене?”

І наповнилося серце Бар-Камци злістю проти сусіда-багача і всіх його дорогих гостей, поважних громадян Єрусалиму. Вирішив він помститися їм лютою помстою. Що він зробив? Пішов до римського кесаря і сказав йому:

– Знай, що жителі Єрусалиму не хочуть, щоб ти правив у цій країні, і вони домовляються напасти на тебе і вбити.

– А як я перевірю, що ти кажеш правду? – запитав кесар.

Бар-Камца подумав трохи і сказав:

– Пішли їм теля і попроси принести його від твого імені в жертву в Храмі. І ти побачиш, чи зроблять вони це.

Послав римський кесар теля і написав у листі, що просить від його імені принести теля в жертву в Храмі.

По дорозі Бар-Камца відрубав теляті хвіст. І коли теля прибуло в Єрусалим, жерці Храму його забракували і не прийняли його в жертву, сказавши:

– Тора забороняє нам приносити в Храмі в жертву тварин з фізичними вадами.

Почув кесар римський, що євреї відмовилися принести в жертву в Храмі теля, якого він сам особисто прислав, і скипів страшним гнівом:

– Ага! Бунтувати, значить, надумали ці жителі Єрусалиму! – вигукнув він і негайно наказав своєму головному полководцеві вирушити на Єрусалим на чолі війська великого і дуже жорстокого.

Римські солдати стали грабувати і спалювати будинки багачів Єрусалиму, на яких доніс Бар-Камца. Але цього їм здалося мало. Злість їх на євреїв, які збунтувалися проти римського кесаря, була такою великою, що вони розграбували і спалили багато будинків і увірвалися навіть у Храм і знищили там багато дорогоцінних сосудів.

Ось так, розповідає передання, через образи і жадання помсти був зруйнований святий Храм, а через Бар-Камцу був розорений Єрусалим.