Чому собаки гавкають на кішок, а кішки полюють на мишей

Людина, пан над усіма живими творіннями на світі, дозволив собаці проводжати його в дорозі, охороняти дім і господарство і у всякій справі допомагати. Собаки дуже пишалися цими правами, а кішки їм дуже заздрили. І тоді зібрали кішки нараду і вирішили відібрати у собак ці права. Як вони вирішили, так і зробили. Викрали грамоту з собачими правами, записаними на пергаменті  і в коморі під купу дрантя заховали.

А миша, що шукала в коморі щоб перекусити, пергамент знайшла і з радістю до сестер своїх побігла розповісти, яку важливу грамоту вона знайшла. Зібралися тут і миші на свою нараду, судили, рядили, як би і їм такі права мати, та ніяк не могли домовитися, і тут найстарша миша встала і каже:

— Милі мої сестри, я так думаю — давайте з’їмо пергамент з тими правами, ось вони при нас і залишаться, і ніхто їх у нас не забере. Краще не придумаєш.

Миші зраділи, погодилися і знатний бенкет влаштували, всі привілеї собачі до останнього клаптика з’їли.

Минув час, зібралася і собача нарада, охоронця пергамента попросили пред’явити його славним зборам для огляду. Подітися нікуди, зізнався охоронець, що дорогоцінний пергамент викрали коти, йому це точно відомо. Налетіли собаки на кішок, щоб вони добром собачі права повернули. Спочатку кішки відпиралися, а коли собаки насіли на них, пообіцяли пергамент віддати. Полізли вони в комору, а пергамента нема. Тут уже коти насіли на мишей, мовляв, до таємного місця під купою ганчір’я, де пергамент був захований, нікому, крім мишей, доступу не було, виходить, миші грамоту вкрали. А де мишам пергамент той взяти, якщо вони його з’їли.

Ось з того часу собаки і кішки в люто ворогують між собою,  собаки ніде спуску кішкам не дають. Кішки, знову ж таки за утиски, які їм від собак терпіти доводиться, заприсяглися мишам спуску не давати.

Так і повелося з того часу на світі — собаки гавкають на кішок, а кішки полюють на мишей.