Чиї квіти найгарніші?

Одного разу засперечалися пори року — чиї квіти найгарніші?

Тупнула чобітком Весна — і де сніг лежав,— струмки задзюрчали. Зазеленіла травиця. Земля вкрилася підсніжниками, пролісками, квітами мати-й-мачухи, анемонами, нарцисами…

— Мої квіти — найкращі,— мовила Весна.

— Ні, — заперечило Літо.— Твої квіти, Весно, гарні, а мої — гарніші.

Змахнуло Літо сонячним капелюшком — і враз заквітчало ліс і поле. Зітхне вітер — і дзвоники співають. З духмяної конюшини збирає солодкий сік джміль. Різнобарв’ям квітнуть доли, гаї, луки. Тут побачиш волошку, материнку, іван-чай. Ніжно визирають з трави зірочки гвоздики. Щедрі барви літа!
Аж холодом від заздрощів війнула Осінь. І зблякли килими Літа.

— Мої квіти не гірші, — так сказала Осінь і повела багряним рукавом.

Зацвіли верес, цикорій, гусячі лапки. Вдруге кульбаба і конюшина розквітли…

А що ж Зима? Засипала снігом і ліс, і луки, і поле. Снігом дороги й дахи вкрила. Її квіти живуть за склом оранжереї: цикламени, бегонія, орхідеї.

— Мій сад — зимовий, мої квіти в ньому — найкращі, — каже Зима.

Отак досі й сперечаються пори року — в кого квіти гарніші?