Чиї в лісі шишки

Мирно і весело жили в лісі звірята- малята: Зайчик, Білочка, Жабенятко та Їжачок. Але злий Вовк вирішив встановити там свої порядки.

— Хто в лісі найсильніший? – спитав він Лисенятко, яке дуже боялося Вовка і намагалося у всьому йому догодити. — Я. Значить, тут усе моє.

Якось четверо друзів пішли збирати гриби та ягоди. Що таке? Всюди на деревах дощечки з написами: „Моє“, „Не рвати“, „Не брати“, „Не нюхати“, а поряд— сліди вовчих лап.

— Може, повернемося додому? — несміливо прошепотів Зайчик.

— Дурниці!— заспокоїло друзів Жабенятко.— В лісі все спільне.

Лисенятко спробувало прогнати звірят, але йому це не вдалося, і він побіг скаржитися до Вовка.

— Чого тобі? — розгнівався Вовк.

— Там різні їжаки, жаби ваші гриби і ягоди збирають, — сказало боягузливе Лисенятко.

— Що? — загарчав Вовк.

І кинувся слідом за Лисенятком.

А друзі-звірята в цей час безтурботно співали веселу пісеньку:

Ліс зелений це наш дім
В ньому весело усім.
Ягід, шишок і грибів
Вистарчить для всіх
У нім.

Раптом з-за кущів вискочив Вовк.

— Хто взяв мою журавлину? Ану, поклади на місце! — гаркнув він.

— А хіба ви любите журавлину? — здивувалося Жабенятко. Нічого не відповів Вовк і накинувся на звірят.

Тільки промахнувся сірий і потрапив просто в багнюку. Виліз увесь обліплений болотом і став чхати, та так сильно, що Лисеня не втрималося і покотилося по землі.

Ще більше розгнівався Вовк і став топтати ногами кошики звірят. У різні боки розлетілися гриби та ягоди.

— Знатимете, хто в лісі господар!

Зайчик, Білочка і Жабенятко засмутилися: уся їхня праця пропала надарма! Але друзів заспокоїв Їжачок. Він встиг заховати свій кошичок.

— Не журіться! — весело крикнув він.— Ходімо сушити гриби! Тут їх на всіх вистачить!

Після купання- в болоті Вовк зовсім розхворівся. Він пив мікстуру та ковтав таблетки.
До нього прибігло Лисенятко і знову почало скаржитися:

-А вони ваші гриби вже сушити понесли. — Ну, я їм покажу! — розлютився Вовк.

Звірята сушили на сонечку гриби, коли прибігли Вовк та Лисеня.

— Виходить, ви все-таки взяли мої гриби?

-А Білочка і шишок ваших набрала, – додало Лисеня-доносчик.

— Ану, віддай мої шишки! — прохрипів Вовк.

— Шишки, звісно, спільні,— чемно відповіла Білочка,— але якщо ви впевнені, що вони ваші, то, будь ласка, отримуйте!

— і Білочка почала кидати їх униз, через це на голові у Вовка одразу виросли дві величезні гулі – шишки.

Жабеня теж не розгубилося. Воно непомітно вдягнуло на пеньок порожній кошик і почав дразнити Вовка своєю червоною панамкою. Вовк з усієї сили вдарив ногою по кошику і… завив від болю.

На Вовка напали з усіх боків. Навіть боязке Зайченя набралося хоробрості. Воно спритно кидало у Вовка колючі реп’яхи. Добряче дісталося сірому розбійнику, і він кинувся навтьоки.

Побитий Вовк сидів під деревом і міркував про те, чиї ж у лісі шишки? Знову прибігло Лисенятко і почало скаржитися:

— А вони знову збирають ваші шишки!

— Мої, кажеш? — прогарчав Вовк і помацав гулі – шишки у себе на голові. — Ні, хай вони будуть спільні!

З того часу Вовк перестав привласнювати собі те, що належить у лісі всім