Дбайливі сини

Зібравшись мандрувать, Синам
Дбайливий Батько коней здав глядіти:
— Для мене коні — діти,
Тому заповідаю вам:
Як будете здорові та живі,
Пантруйте їх, як ока в голові! —
Клянуться Батькові Сини:
— Не коні — звірі будуть до весни!
Святий для нас твій заповіт! —
Ось Батько їде в світ,
Самі лишаються вони.
Той п’ять разів на днину напуває,
Щоб не зажохлися, буває;
Той чистить стайню щодоби
І прибирає жолоби;
Той гриву розбере і хвіст розчеше,
Ще й для розваги казку збреше;
Четвертий збоку вихваля,
І так і сяк на них ласкаво гляне:
— Доглянутих таких не бачила земля!
Так мати діток не догляне!
Відомо, ми — сини, не наймити! —
Хвалили коників щосили,
А коні ребрами світили
І підтягали животи…
Весна позвала коней на поля,
А їх нема: взяла земля.
Багато слів було масткіших масла,
Але слова — то… не овес у яслах.

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік