Двоє цуценят

Плюшеве іграшкове цуценя Кузя, якого одного разу під Новий рік привезли в подарунок із далекої столиці друзі родини, вже багато років було спільним улюбленцем дітей Господині дома. Цуценя швидко звикло до свого становища та сприймало його як належне. А коли з ним не гралися, то Кузя спокійно сидів на полиці для іграшок і добродушно спостерігав за малюками.

Але з недавніх пір в будинку з’явилося ще одне капловухе щеня – причому справжнісіньке. Не затихаючи ні на мить, цей маленький бешкетник із захопленим гавкотінням ганяв з кімнати в кімнату, немов пустотливий весняний вітер, можливо, тому йому і дали таке трохи незвичайне для песика ім’я – Вітерець. Дітлахи цілими днями всюди бігали за ним, весело сміючись над пустотливими вибриками потішного малюка. А той ще більше стрибав і перекидався, тягаючи чийсь тапок або шкарпетку і щиро радіючи такому цікавому і чудовому життю.

Більш за все Вітерцю кортіло познайомитися і затоваришувати з плюшевим Кузею, щоб разом бігати з кімнати в кімнату, ловити одне одного, а ще порпатися в шухлядах комоду, вишукуючи що-небудь цікавеньке. Адже так було б набагато веселіше! Але плюшевій іграшці не личить голосно гавкотіти, стрибати і здіймати галас, тому Кузя весь час мовчки сидів на столі, зберігаючи спокій, і тільки іноді крадькома поглядав на Вітерця, який безупинно бігав наввипередки з дітлахами. Іграшкове цуценя не ревнувало – воно знало, що зовсім скоро Вітерець виросте і стане великою спокійною собакою. А Кузя так і залишиться плюшевим цуценям назавжди, і колись діти знову з ним гратимуть. А якщо все піде добре, то і їх дітки теж…