Дивовижний листоноша

Хлопчик Василько зі своїм татом поїхав на дачу. А Василькова мама залишилася у місті: їй треба було ще дещо купити. Мама мала приїхати з покупками ввечері.

Ось іде поїзд. Василько сидить у вагоні на лавці поряд зі своїм татом і дивиться у вікно. А у вікні біжать дерева, паркани, і різні будинки.

Навпроти Василька на лаві теж сидить хлопчик, з годинником на лівій руці. Він везе якийсь кошик. Цей хлопчик уже великий; йому, мабуть, п’ятнадцять років. Як поїзд під’їде до станції, хлопчик подивиться на свій годинник, запише щось олівцем у записнику, нахилиться над своїм кошиком, щось витягне з нього і вибіжить із вагона. А потім знову прийде і сидить у вікно поглядає.

Василько сидів-сидів, дивився-дивився на хлопчика з кошиком, та раптом як заплаче на весь голос! Він згадав, що свій велосипед удома забув.

— Як же я без велосипеда? – плаче. — Я всю зиму мріяв, як на ньому їздитиму.

— Ну, ну, не плач, — просить його тато. — Мама приїде і привезе тобі велосипед.

— Ні, не привезе, — плаче Вася. — Вона його не любить. Він скрипить…

— Ну, ти, перестань, не плач, — раптом сказав хлопчик з годинником на руці. Я тобі зараз, допоможу. Я сам люблю їздити велосипедом. Тільки він у мене справжній, двоколісний. У вас є вдома телефон? Запитує він у Василькового тата.

— Є, – відповідає тато. — Номер п’ять п’ятдесят п’ять нуль шість.

— Ну, то все гаразд, — каже хлопчик. — Ми зараз терміново відправимо листоношу з листом.

Він витягнув з кишені крихітну паперову стрічку з тонкого цигаркового паперу і написав на ньому: “Зателефонуйте 5-55-06, передайте: “Мамі треба взяти на дачу велосипед”. Потім вклав цей лист у якусь блискучу маленьку трубочку, відкрив свій кошик.

А там, у кошику, сидить голуб — довгоносий, сивий.

Витягнув хлопчик голуба і прив’язав до його ноги трубочку з листом.

— Ось мій листоноша, — каже. — Готовий до польоту. Дивись.

І тільки поїзд зупинився на станції, хлопчик подивився на годинник, відзначив час у своєму записнику і випустив голуба у вікно.

Голуб як злетить угору — тільки його й бачили!

— Я сьогодні навчаю поштових голубів, — каже хлопчик. — На кожній станції випускаю по одному та записую час. Голуб полетить у місто до своєї голуб’ятні. Там уже на нього чекають. А на цьому, останньому, побачать трубочку, прочитають листа та зателефонують до вас на квартиру. Тільки б його на шляху яструб не спіймав.

Все так і сталося. Вася приїхав на дачу — а у вечері мама приїхала з велосипедом. Отримали листа. Не зловив яструб голуба.