Дзеркало і мавпа

Раз Мавпа, в Дзеркалі уздрівши образ свій,
Ведмедя тишком штовх ногою: «Стій!
Поглянь-но», — каже: «кумцю милий мій!
Це що там за потвора?
Які стрибки! Яка кривляка прегидка!
Хоч трішки б я була така,
Як от вона, то враз повісилася б з горя!
«А все ж признайся в тім,
Що є кумась моїх таких кривляк шість-сім:
Давай одразу їх по пальцях полічім».
— «Аніж кумась, лічить трудитись,
Так краще вже на себе, кумо, подивитись», —
Мишко їй відказав:
Та цю пораду він даремно тільки дав.

***

Таких у світі є багато:
Не любо їм себе в сатирі впізнавати.
Учора був я свідком сам:
Що Климич наш в ділах не чистий, всі це знають;
Про хабарі йому читають,
А крадькома він на Петра киває нам.

Переклад Є. Кротевича