Гном

Павличко Дмитро Васильович

За кермом сидів гном.

Поруч його жона.

А позаду гноменята —

по троє біля кожного вікна.

Гном не більший за мухомора,

борода сива, горбатий ніс.

Маленька машина, але не дуже скора,

мчала дорогою через ліс.

Я руку підняв мимохіть.

Гном зупинився:

— Чого ти хочеш?

— Будьте ласкаві, підвезіть!

Він сміється:

— Гаразд, небоже,

мені чародійна сила відома,

щоб міг ти сісти в машину мою

я перетворю тебе на гнома!

Будеш малесеньким,

будеш мати маленьку радість

і маленьку біду.

— Та ні,— благаю,—

не треба, дідусю,

я не подумав, я пішки піду…

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

2.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:

Джерело:
“Плесо ”
Збірка
Дмитро Павличко
Видавництво: “Каменяр”
М. Львів, 1984 р.

Коментарів ще немає... Будете першим?
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: