Як дядько виганяв чортів з болота

Якось відправив пан дядька в болото панщину одробляти. А діялося те давно, ще за панщини. Дядько пішов і став у болоті робити.

Прийшли чорти і питають його:

— Що ти тут, дядьку, робиш?

А дядько й одказує:

— Монастиря роблю.

Коли почув таке чорт, побіг скоренько до старшого чорта і каже:

— В нашім болоті дядько монастиря робить.

«Не мав клопоту, так маєш: дядько в нашім болоті монастиря робить», — роздратувався старший чорт і до дядька:

— Ходи-но боротися зі мною.

А недалеко лежав ведмідь. От дядько і каже чортові:

— Іди-но спочатку до мого діда боротися. Онде він лежить.

Пішов чорт до ведмедя боротися. Боровся-боровся з ним, а ведмідь як схопить його, так що ледве чортяка вирвався. Знов прийшов чорт до дядька та й каже:

— То таки твій дід дужчий од мене. Ледве не зламав мені хребта.

Стали опісля чорт з дядьком мірятися силою: хто закине найдальше булаву залізну? Закинув чорт булаву, то не хутко вона впала. А як впала, то аж на метр встряла у землю.

А дядько взяв за вухо булаву і дивиться — хмара надходить.

— Чому не кидаєш? — не терпиться чортові.

— Та коли закину, — одказує дядько, — то щоб за хмару не пішла.

Чорт схопив булаву та й утік, щоб не пропала.

За деякий час прийшов знову до дядька:

— Може, ти грошей хочеш, щоб не будувати монастиря тут?

Дядько хитрий був. Став чорт у шапку сипати гроші, і в мішок повнісінький насипав. Так чорти лишилися в болоті. А дядько одкупився од пана, щоб на панщину не ходити, і сам став з тих пір добре жити.