Як один хлопець царівну розсмішив

Один чоловік поїхав у ліс по дрова і взяв із собою сина. Справа була восени, син почав мерзнути. А на узліссі стояв будинок.

— Іди в ту хату, погрійся, — сказав батько.

Хлопець пішов. Заходить в будинок, а в ньому сидить один сивобородий старий і робить бочки. Коли хлопець увійшов, він якраз обруч на чергову бочку набивав.

— Що ти робиш, діду? – Запитує хлопець у старого.

— А ось закінчу, тоді й побачиш, що, — відповідає дід. — Сам навіщо прийшов?

— Я прийшов погрітися, – сказав хлопець.

Старий набив останній обруч і каже:

— Загрієшся, залазь, подивися, що це.

Хлопець заліз у бочку, а старий одразу вставив друге дно і закрив його там. Після цього відкотив діжку на лісову галявину і там залишив.

Чи багато, чи мало часу минуло, підбіг до бочки вовк. Хлопець, у щілину побачивши вовка, зловчився, вибив з дна одну дошку, просунув руку і схопив вовка за хвіст. Вовк злякався і давай тікати. Вовк біжить, а бочка за ним котиться. Дорога не дуже рівна — пеньки та купини, незабаром бочка розлетілася. Вовк утік, а хлопець на волі опинився.

Пішов хлопець, куди очі дивляться. Іде й чує — десь півень кукурікає. Підходить ближче, самого півня не видно, видно лише одну півнячу голову. Голова ця підстрибує і кукурікає. Хлопець поклав голову півня в кишеню, пішов далі.

Ішов, ішов, почув попереду якийсь стукіт. Підходить ближче, бачить – сокира сама по собі стрибає, танцює – дрова рубає. Хлопець і сокиру засунув за пояс, далі пішов.

Іде, йде, чує десь хтось співає. Пішов на співи, бачить — шапка лежить і співає собі заливається. Хлопець підняв і шапку, вдягнув на голову, далі пішов.

Ішов, ішов, село показалося. І ще здалеку чути, якийсь шум-гам селом іде. Зайшов хлопець в одну хату, питає:

— Що за шум у вас у селі?

Господарі відповідають:

— Царівна-Несміяна, бачиш, до нас завітала. І сказала: хто її розсмішить, за того вона заміж іти згодна. Ось наші сільські парубки й стараються.

Тоді хлопець каже:

— А чи не сходити й мені, чи не спробувати щастя. Інші не розсмішили, може, я розсмішу.

Пішов хлопець у світлицю, повісив голову півня на цвях, сокиру поклав на підлогу, шапку — на стіл. Голова відразу застрибала, затріпотіла, закукарікала. Сокира пустилася по підлозі у веселий танок, а шапка на столі заспівала. Усі, хто був у хаті, почали сміятися. Царівна кріпилася і теж не витримала — засміялася.

Так цей хлопець, кажуть, і одружився з царською дочкою Несміяною.