Їжачок Буль – школяр

Їжачок Буль із раннього дитинства мріяв про шко­лу. Багато його друзів уже були школярами. Вони часто розповідали веселі історії, що траплялися з ними під час занять. Школа здавалася Булю радісною за­хопливою пригодою. Йому хотілося якомога швидше стати учнем.

І ось такий день настав. Буль був на сьомому небі від щастя.

Уранці він поспішив до школи. Тут усе для нього було новим і незвичним, але Буль зовсім не боявся.

Він був в очікуванні цікавих пригод і веселих історій. Але, зайшовши в клас, він побачив зовсім незнайомих звіряток, які спокійно сиділи за партами. Їжачок трішки захвилювався, однак чекав, що до класу зайде вчителька і почнуться веселощі.

Яким же було його здивування, коли вчителька замість смішних історій почала пояснювати, як у шко­лі потрібно поводитися. Учні повинні уважно слухати, вчитися читати, писати, лічити і малювати.

Це не дуже сподобалося Булю. А коли всі зві­рята почали виконувати завдання, він і зовсім розгубився. У маленького їжачка погано виходило, і він дуже боявся, що вчителька буде його сварити. Крім того, Буль не до кінця зрозумів завдання, а перепитати соромився.

Після уроків їжачок повертався додому засмуче­ним і наляканим. Школа виявилася зовсім не такою, як йому уявлялося. За вечерею він майже не розмовляв і дуже рано пішов спати.

Уранці Буль прокинувся у сльозах.

— Я не хочу йти до школи! — плакав їжачок.

— Чому, Булю? Хіба тобі не цікаво отримувати нові знання і знайомитися з новими друзями?

— Ні, там зовсім не цікаво, а страшно. Я хочу залишатися вдома, гратися і читати веселі розповіді для дітей про школу.

На цих словах їжачок запнувся. Адже справді, та­кі історії були його улюбленими. Він так мріяв про школу, а тепер боїться її. Малюк устромився носом у подушку і заплакав. Але його мама все зрозуміла: їжачок боявся не школи, а нового способу життя.

— Любий, не треба плакати. Боятися нового і невідомого цілком природно. Навіть дорослі почува­ються ніяково, потрапляючи в незвичні, нові умови.

Почувши це, Буль трохи заспокоївся:

— Мене не будуть сварити за те, що у мене не все виходить?

— Звичайно, ні. Помилятися може кожен. Для цього ти й пішов до школи, щоб учитися. Не бійся запитувати про все, що тобі не зрозуміло, і в тебе обов’язково все вийде!

— А якщо я принесу погану оцінку, ти не переста­неш мене любити?

— Звісно, що ні! Адже ми з татом любимо тебе не за якісь заслуги, а просто за те, що ти наш синок. До того ж візьми до уваги, що головне у школі — не оцінки, а нові знання та досвід! А ще там ти змо­жеш знайти нових друзів!

Буль дуже зрадів розмові з мамою, знову за­хотів іти до школи, але про всяк випадок вирішив уточнити:

— А бігати і стрибати зовсім-зовсім не можна?

Мама усміхнулася:

— Можна, але тільки на перервах. А на заняттях потрібно бути уважним, щоб не проґавити нічого цікавого.