Казка про гномів

Батьки Їжачка Буля довго відмовляли сину у тому, щоб він пішов працювати. Він сам ще був дитиною. Але потім мама Буля згадала про маленьке містечко гномів, яке знаходилося біля Чарівного Лісу. Там усіляко вітали дітей у ролі працівників. Діти могли обійняти посаду офіціанта, продавця круасанів, помічника вихователя у дитячому садку, листоноші, двірника, або збирача полуниці. У містечку гномів можна було здобути освіту та навчитися водити поїзд для гномів або складальника іграшок на заводі. Діти з різних лісів приїжджали до гномиків, щоб не просто заробити гроші, а й відчути себе дорослим та відповідальним.

Їжачок Буль дуже зрадів можливості попрацювати. У містечку гномів його призначили помічником вихователя у дитячому садку. Буль грав із маленькими гномиками у м’яч, ліпив пірамідки у пісочниці, допомагав наливати суп у тарілочки та годувати малюків. Нарешті настала тиха година і дітки лягли спати.

– Як же це важко, – сказала Буль, сідаючи на стілець. Він уклав усіх дітей спати і нарешті міг відпочити. – Ніколи не думав, що бути вихователем так важко. Я усі свої сили віддав дітям.

– Сьогодні вони ще спокійні, – відповів Булю головний вихователь Том. – Але ти чудово впорався! А тепер відпочинь сам. А я поки що піду в магазин. Дітки сплять солодко, тож не хвилюйся. Але якщо раптом хтось прокинеться, поклади тихенько спати, щоб вони не розбудили решту.

– Добре! – зрозумів усе Буль і витягнув ніжки на стільці.

Тільки Том пішов, як один із гномів прокинувся і пішов у туалет. Потім повернувся до ліжка і почав крутитися, голосно щось бурчати під ніс.

– Засинай, – прошепотів Буль малюкові.

– Мені допомогла б заснути казка про гномів для дітей.

– Я не можу тобі читати, коли усі сплять. Ми можемо їх розбудити. Просто закрий очі та спи.

Несподівано прокинувся другий гном поруч.

– Знову ти, Стіве, заважаєш нам усім спати! Знову ти мене розбудив!

– Але я прокинувся через те, що ти голосно говорив уві сні, Педро!

– Неправда, я взагалі не розмовляю уві сні!

– Звідки ти знаєш, якщо спиш? Ніхто не може точно знати, чи він уві сні, адже він спить!

Їжачок Буль зрозумів, якщо не припинити цю сварку, двоє гномів розбудять усіх дітей! Він скомандував:

– Швидко вставайте і підемо в ігрову кімнату!

Гноміки пішли за вихователем Булем.

– Розповідайте! Чому ви постійно сваритеся?

– Він перший почав! Колись ми були найкращими друзями. Але потім я дав Педро свою машинку пограти, а він її не повернув. Я не чекав такого від друга.

– Але він сам сказав, що дарує мені цю машинку! Я зрадів і подарував машину молодшому братові! А наступного дня Стів сказав, що подарунок треба повернути, а я не зміг забрати в братика машинку.

– Але ж це колекційна машина! У мене колекція із 22 машинок, якщо там не буде однієї, колекція неповна! І ці машинки подарував мені тато, який зараз не живе з нами.

– І я про те ж! У Стіва вдома тисячі машинок, а у мого братика не однієї. Адже мої батьки не такі багаті. А Стів просить відібрати у брата його подарунок!

Буль зрозумів у чому проблема. Він по-дружньому сів навпроти хлопців і спробував зробити так, щоб вони поставили себе на місце іншого.

– Хлопці, я звичайний школяр. Але сьогодні я прожив життя вихователя дитячого садка і краще зрозумів усіх своїх вихователів та вчителів. Раджу і вам зробити те саме. Педро, уяви, що в тебе є багато машин, ти їх дуже любиш! Так сильно, що вирішив зібрати всі машинки світу у себе вдома! Ти шукаєш їх у різних крамницях  та інтернеті! Раптом тобі дарує цілу колекцію машинок твій тато! Ти за ним дуже сумуєш, він останнім часом не живе з тобою. Машинки нагадують тобі про його любов. І ось ти даєш пограти машинкою своєму найкращому другові, якого також любиш! Але він не віддає тобі машинки. Можливо, ти пояснив неточно, друг вирішив, що це подарунок. Але тобі так прикро, адже це твоя улюблена машина, татовий подарунок.

– Все так і є! Як ти добре пояснюєш Буль! Поверни машинку, Педро! – Закричав Стів.

– Стривай, Стів! Тепер твоя черга поставити себе на місце Педро! Уяви, що твої батьки бідні, вони не мають грошей на іграшки ні для тебе, ні для твого улюбленого брата. Натомість у твого найкращого друга щодня нова іграшка. Якось він дав тобі погратися з однією іграшкою. Для тебе це була справжня казка про гнома, ти зміг нарешті подарувати щось своєму братику! Він дуже зрадів і не випускав із рук машинку. Ти був такий вдячний своєму найкращому другові Стіву за подарунок! Адже це була не просто машинка, а й можливість побути найкращим у світі братом! Але наступного дня Стів попросив повернути машинку, а ти дуже образився. Не міг ти у малюка забрати подарунок.

– Так! Саме це я і відчував. – погодився Педро.

Тепер Педро і Стів дивилися один на одного винувато і розуміючи. Вперше вони зрозуміли не лише себе, а й іншого гнома.

– Чому ж нам ніхто не пояснював цього раніше? – здивувався Стів. – Я й подумати не міг, що машинка була така важлива для тебе. Я думав, ти просто заздриш мені або хочеш образити.

– А я думав, що в тебе мільйон машин і ти жадібний.

– А давай я подарую твоєму братові поїзд? А ще я маю багато конструкторів. Та й взагалі, нехай прийде і вибере у мене вдома будь-які іграшки, я все одно ними не бавлюся. Тільки не з тих, які мені тато дарував.

– Добре, ми прийдемо в гості. І обов’язково повернемо тобі машинку, тепер я знаю, яка вона тобі дорога.

Так Педро та Стів назавжди помирилися і пішли спати. А Їжачок Буль порадів тому, що виявився талановитим вихователем.