В дірі, куди Око Червоне залізло,
Гукнуло воно Шкірі Зморщеній грізно.
Ось що маленьке Око сказало:
«Нагу, виходь, тебе смерть тут застала!»
Око до ока й чоло до чола,
(Нагу, тремти – твоя сила мала.)
Ґерць закінчиться – один з …
Жив колись на безлюдному острові неподалік узбережжя Червоного моря парс, од капелюха якого сонячні промені відбивалися у більш‑аніж‑східній пишнóті. З усього особистого майна мав цей чоловік, котрий, як ви пам’ятаєте, мешкав біля Червоного моря, лише згаданий вище капелюх, ніж та …
У ті часи, любі мої, коли живі істоти мали ще однакове забарвлення, леопард мешкав у місцевості, яка називалася Високий Велд. Пам’ятайте, що йдеться не про Низький, не Чагарниковий чи Болотяний Велд, а саме пустельний, спекотливий, осяяний сонцем, Високий Велд із …
У давні‑предавні часи, любі мої, слон не мав хобота. Замість нього стирчав лише чорнуватий, завбільшки з черевик, опуклий ніс, що ним можна було погойдувати збоку вбік, проте нічого не можна було ухопити. І жив тоді слон, а точніше – слоненя, …
Раніше кенгуру виглядав не таким, яким ми звикли його бачити. Це був зовсім інший звірок, із чотирма короткими лапками, сірий, пухнастий та неймовірно чванькуватий. Одного разу, вдосталь наскакавшись гірськими пагорбами у самісінькому центрі Австралії, попрямував він до молодшого божества Нка.…
Це, любі мої, інша розповідь зі стародавніх часів, десь у самісінькій середині яких жив собі колючо‑голчастий їжак. Мешкав він на березі каламутної ріки Амазонки і живився равликами та усілякою всячиною. Їжачок цей товаришував із неповороткою черепахою, яка теж мешкала на …
У прадавні часи, десь наприкінці кам’яної доби, жив собі чоловік. Мається на увазі не ют чи англ і навіть не дравід, ким той цілком міг би виявитися, мої любі, однак то неважливо, чому так не сталось. Ідеться ж про первісну …
Минув тиждень після невеличкого курйозу щодо багра з чорною рукояткою, незнайомця, листа‑малюнка та всього іншого, і Теффімай Металлумай (яку ми, мої любі, продовжуватимемо називати Теффі) знову вирушила зі своїм татком на риболовлю. Щоправда, мати хотіла, аби доця зосталася вдома й …
Це, любі мої, трапилося задовго до старовинних‑давніх часів, а саме у дні зародження світу. Якось в один із таких перших днів верховний чарівник узявся за справи. Спочатку він створив Землю, невдовзі – Море, а потім зібрав усіх тварин і загадав …
Нашорошуйте вушка і слухайте уважно; то відбувалося… то сталось… словом, то трапилося, мої любі, коли свійські тварини були ще дикими. Собака був диким, кінь був диким, корова була дикою, вівця була дикою, свиня була дикою, і вони самотньо – дикі‑предикі, …
Це, любі мої, розповідь – нова, цікава казка, зовсім не схожа на попередні, – легенда про наймудрішого правителя Сулеймана ібн Дауда; тобто Соломона, сина Давида. Про нього вже складено триста п’ятдесят п’ять оповідей, але моя – інакша. Це казка не …
Ось тільки послухай!
За містом, коло шляху, стояла дача. Ти її, напевне, колись сам бачив! Перед нею — маленький квітничок, а навколо пофарбований паркан. Коло самісінького паркану, біля рівчака, у м’якій зеленій траві росла маленька ромашка.
Сонце голубило її так …
Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли в нас настає зима, жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка — Еліза. Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з шаблями при боці. Вони писали діамантовими …
Жили колись двадцять п’ять олов’яних солдатиків — усі рідні брати, бо народилися з однієї старої олов’яної ложки. Рушниці в руці, дивляться прямо вперед, а мундири, червоні з синім, дуже гарні! Вони лежали в коробці. От її відкрили, і найперше, що …
Багато років тому жив король, який так любив гарні нові вбрання, що всі гроші витрачав на свій одяг. Він не турбувався про своїх солдатів, не цікавився театрами, не любив гуляти, а коли виїздив на прогулянки або приймав паради, то лише …
У Китаї, — ти, звичайно, це знаєш, — імператор — китаєць і всі навколо нього також китайці.
Це було вже багато років тому, але саме через те і варто послухати цю історію, інакше її можуть забути.
Палац імператора був найрозкішнішим …
Наступна казка розповідає, чому верблюд має великий горб.
У перші дні зародження, коли наш світ виглядав іще зовсім новеньким і тварини лише починали служити людині, був собі верблюд, який мешкав серед завиваючої та ревучої пустелі, бо не хотів працювати; та …
Жив колись, любі мої, в океані кит, який, певна річ, харчувався дарами моря. Поїдав він морських зірок, морських щук, крабів, камбалу, плотву, скатів обох статей, скумбрію, щученят та надзвичайно в’юнких вугрів. Загалом ковтав будь‑яку рибину, яка йому траплялася; гам! – …
Жили колись король з королевою. Жили вони собі довго в мирі та злагоді, але дітей у них не було, і вони так сумували, так сумували, що й не розказати.
Та от нарешті в королеви знайшлася дочка. З цієї щасливої нагоди …
Так добре було за містом улітку! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах і белькотав по-єгипетськи, — цієї мови він навчився від матері. За полями та луками йшли …
Жила колись одна жінка. Вона дуже хотіла мати малесеньку дитинку, тільки не знала, де її взяти. От вона й пішла до старої чаклунки і сказала їй:
— Мені так хочеться мати маленьку дитинку. Чи не скажеш ти, де мені її …
Казка видатного датського письменника про кмітливого солдата, який обдурив злу відьму, покарав бездушного короля та його придворних і одружився з принцесою.
Київ, Видавництво “Веселка”, 1991.
Редактор В.І. Романець.
Переклад з датської Оксани Іваненко
Ілюстрації Оксани Ігнащенко
Ішов …
Нема в світі, щоб хто знав стільки казочок, як той Оле Лукойє. От так розказує!
Щовечора, як дітки тихенько сидять за стільцями або на своїх ослінчиках, приходить Оле Лукойє. Нечутно іде він у своїх панчішках по сходах і нишком одчиня …
Далеко, у відкритому морі, вода зовсім синя, наче пелюстки волошок, і прозора, наче скло, — проте там дуже глибоко! Жоден якір не дістане дна. Багато дзвіниць довелося б поставити одна на одну, щоб верхня могла виднітися з води. Внизу, на …